Библия - Обещанное Восстановление

Деяния апостолов

Глава 14

1 В Иконии Павел и Варнава тоже пришли в иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество как иудеев, так и язычников.

2 (Однако те иудеи, что не уверовали, ожесточили язычников, настроив их против братьев.)

3 Они пробыли там довольно долго и проповедовали смело и открыто, полагаясь на Господа, подтверждавшего весть о Своей благодати тем, что даровал им способность творить знамения и чудеса.

4 Между тем народ в городе разделился: одни стали на сторону иудеев, а другие — апостолов.

5 Язычники и иудеи, вступив в сговор с городскими властями, собрались напасть на Павла и Варнаву и побить их камнями.

6 [6-7] Узнав об этом, они нашли себе убежище в Ликаонии и там, в городах Листра и Дервия и их окрестностях, продолжали возвещать Благую Весть.

8 В Листре был человек, который не владел ногами, хромой от рождения, он и шагу ступить не мог. Этот человек сидел

9 и слушал проповедь Павла. Павел внимательно посмотрел на него и, заметив, что есть у него вера и может он быть исцелен,

10 громко воскликнул: «Поднимись, стань на ноги!» Тот быстро встал и пошел.

11 Люди, увидев сделанное Павлом, закричали по-ликаонски: «Боги сошли к нам в облике человеческом!»

12 И стали называть Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, потому что в основном говорил он.

13 Жрец Зевса, храм которого был перед городскими воротами, привел к воротам быков, принес венки и хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.

14 Услышав об этом, апостолы Варнава и Павел разодрали на себе одежды и с криком бросились в толпу:

15 «Остановитесь, что вы делаете? — взывали они. — Мы такие же люди, как и вы, и пришли к вам с Благой Вестью, чтобы обратились вы от этих никчемных идолов к Богу Живому, создавшему небо, землю и море, и всё, что в них обитает.

16 В прошлых поколениях Он позволял всем народам ходить своими путями,

17 хотя и не переставал напоминать вам о Себе, творя добро: Он посылает вам с неба дожди и каждый год в свое время дает урожаи, насыщает вас пищей и наполняет весельем сердца ваши».

18 И этими речами они едва смогли удержать народ от жертвоприношения в их честь.

19 Но потом из Антиохии и Иконии пришли иудеи и, настроив народ против апостолов, побили Павла камнями; думая, что он умер, его выволокли за город.

20 Когда же ученики обступили Павла, он очнулся, встал и вернулся в город, а на следующий день вместе с Варнавою пошел в Дервию.

21 Возвестив Благую Весть в том городе и многих сделав учениками Господа, они вернулись в Листру, а затем прошли через Иконию и Антиохию,

22 всюду укрепляя дух учеников, призывая быть стойкими в вере. «В Царство Божие нам предстоит войти путем многих страданий», — говорили они.

23 И, избрав им пресвитеров в каждой церкви, с молитвой и постом поручили их заботе Господа, в Которого те уверовали.

24 Потом, пройдя через всю Писидию, они пришли в Памфилию.

25 И, возвестив слово в Пергии, они направились в Атталию.

26 Оттуда отплыли они в Антиохию. (Там они были вверены благодати Божией для дела, которое и исполнили.)

27 В Антиохии они собрали церковь и рассказали обо всём, что Бог совершил через них и как Он отворил дверь веры язычникам.

28 И они продолжительное время оставались там с учениками.

Дiї

Розділ 14

1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

7 і Єва́нгелію там звіща́ли.

8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

Деяния апостолов Глава 14	Дiї Розділ 14
1 В Иконии Павел и Варнава тоже пришли в иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество как иудеев, так и язычников.	1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.
2 (Однако те иудеи, что не уверовали, ожесточили язычников, настроив их против братьев.)	2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.
3 Они пробыли там довольно долго и проповедовали смело и открыто, полагаясь на Господа, подтверждавшего весть о Своей благодати тем, что даровал им способность творить знамения и чудеса.	3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.
4 Между тем народ в городе разделился: одни стали на сторону иудеев, а другие — апостолов.	4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.
5 Язычники и иудеи, вступив в сговор с городскими властями, собрались напасть на Павла и Варнаву и побить их камнями.	5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,
6 [6-7] Узнав об этом, они нашли себе убежище в Ликаонии и там, в городах Листра и Дервия и их окрестностях, продолжали возвещать Благую Весть.	6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,
7	7 і Єва́нгелію там звіща́ли.
8 В Листре был человек, который не владел ногами, хромой от рождения, он и шагу ступить не мог. Этот человек сидел	8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.
9 и слушал проповедь Павла. Павел внимательно посмотрел на него и, заметив, что есть у него вера и может он быть исцелен,	9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
10 громко воскликнул: «Поднимись, стань на ноги!» Тот быстро встал и пошел.	10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.
11 Люди, увидев сделанное Павлом, закричали по-ликаонски: «Боги сошли к нам в облике человеческом!»	11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“
12 И стали называть Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, потому что в основном говорил он.	12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.
13 Жрец Зевса, храм которого был перед городскими воротами, привел к воротам быков, принес венки и хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.	13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.
14 Услышав об этом, апостолы Варнава и Павел разодрали на себе одежды и с криком бросились в толпу:	14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи
15 «Остановитесь, что вы делаете? — взывали они. — Мы такие же люди, как и вы, и пришли к вам с Благой Вестью, чтобы обратились вы от этих никчемных идолов к Богу Живому, создавшему небо, землю и море, и всё, что в них обитает.	15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
16 В прошлых поколениях Он позволял всем народам ходить своими путями,	16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,
17 хотя и не переставал напоминать вам о Себе, творя добро: Он посылает вам с неба дожди и каждый год в свое время дает урожаи, насыщает вас пищей и наполняет весельем сердца ваши».	17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.
18 И этими речами они едва смогли удержать народ от жертвоприношения в их честь.	18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.
19 Но потом из Антиохии и Иконии пришли иудеи и, настроив народ против апостолов, побили Павла камнями; думая, что он умер, его выволокли за город.	19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.
20 Когда же ученики обступили Павла, он очнулся, встал и вернулся в город, а на следующий день вместе с Варнавою пошел в Дервию.	20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.
21 Возвестив Благую Весть в том городе и многих сделав учениками Господа, они вернулись в Листру, а затем прошли через Иконию и Антиохию,	21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,
22 всюду укрепляя дух учеников, призывая быть стойкими в вере. «В Царство Божие нам предстоит войти путем многих страданий», — говорили они.	22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.
23 И, избрав им пресвитеров в каждой церкви, с молитвой и постом поручили их заботе Господа, в Которого те уверовали.	23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.
24 Потом, пройдя через всю Писидию, они пришли в Памфилию.	24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;
25 И, возвестив слово в Пергии, они направились в Атталию.	25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,
26 Оттуда отплыли они в Антиохию. (Там они были вверены благодати Божией для дела, которое и исполнили.)	26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.
27 В Антиохии они собрали церковь и рассказали обо всём, что Бог совершил через них и как Он отворил дверь веры язычникам.	27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.
28 И они продолжительное время оставались там с учениками.	28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния апостолов

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Ветхий завет

Новый завет

Деяния апостолов

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Ветхий
завет

Новый
завет