CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Mark 6
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Mark

Chapter 6

1 AND Jesus went out from thence, and came to his city; and his disciples followed him.

2 When the sabbath came, he began to teach in the synagogue, and many who heard him were surprised, and said, Whence did he receive all this? and what wisdom is this which is given to him, that wonders like these are wrought by his hands?

3 Is he not the carpenter, the son of Mary, and the brother of James and Joses and Judas and Simon? and behold, are not his sisters here with us? And they denounced him.

4 And Jesus said to them, There is no prophet who is insulted, except in his own city, and among his own brothers, and in his own house.

5 And he could not perform even a single miracle there, except that he laid his hand on a few sick people and healed them.

6 And he wondered at their lack of faith. And he travelled in the villages teaching.

7 Then he called his twelve, and began to send them two by two; and he gave them power over the unclean spirits, to cast them out.

8 And he commanded them not to take anything for the journey, except a staff only; no bag, no bread, no copper money in their purses;

9 But to wear sandals, and not to wear two shirts.

10 And he said to them, Whatever house you enter, stay there until you leave that place.

11 And whoever will not receive you, nor hear you, when you leave that place, shake off the sand under your feet as a testimony to them. Truly I say to you, It will be easier for Sodom and Gomorrah in the day of judgment than for that city.

12 And they went out and preached that they should repent.

13 And they cast out many demons, and anointed with oil many who were sick, and they were healed.

14 And Herod the king heard about Jesus, for his name was known to him; and he said, John the Baptist has risen from the dead; this is why miracles are worked by him.

15 Others said, He is Elijah. And yet others, He is a prophet, just like one of the prophets.

16 But when Herod heard it, he said, John, whom I beheaded; it is he who has risen from the dead.

17 For this same Herod had sent out and arrested John, and cast him in prison, because of Herodias, wife of his brother Philip, whom he had married.

18 For John had said to Herod, It is not lawful for you to marry your brother's wife.

19 But Herodias was bitter towards him, and wanted to kill him; but she could not.

20 For Herod was afraid of John, because he knew that he was a righteous and holy man, and he guarded him; and he heard that he was doing a great many things, and he heard him gladly.

21 Then came a state day, when Herod on his birthday gave a banquet to his officials, and captains, and the leading men of Galilee.

22 And the daughter of Herodias entered in and danced, and she pleased Herod and the guests who were with him; and the king said to the little girl, Ask me whatever you wish, and I will give it to you.

23 And he swore to her, Whatever you ask me, I will give you, as much as half of my kingdom.

24 She went out and said to her mother, What shall I ask him? She said to her, The head of John the Baptist.

25 And immediately she entered cautiously to the king, and said to him, I do wish in this very hour that you may give me on a tray the head of John the Baptist.

26 And the king was exceedingly sorry; but because of the oaths, and because of the guests, he did not wish to refuse her.

27 So the king immediately sent the executioner, and commanded to bring the head of John. And he went and beheaded John in the prison,

28 And brought it on a tray and gave it to the girl; and the girl gave it to her mother.

29 And when his disciples heard of it, they came and took up his body and buried it in a grave.

30 And the apostles gathered together unto Jesus, and told him everything they had done, and what they had taught.

31 And he said to them, Come, let us go to the wilderness all alone, and rest awhile; for there were many coming and going, and they had no chance even to eat.

32 So they went away in a boat to a desert place by themselves.

33 And many people saw them when they were leaving, and they knew them, and from all the cities they hurried by land and reached the place before him.

34 And when Jesus went out he saw large crowds, and he had compassion on them, because they were like sheep without a shepherd; and he began to teach them a great many things.

35 And when it was getting late, his disciples came up to him and said to him, This is a desert place, and it is getting late;

36 Dismiss them, so that they may go away to the farms and villages around us, and buy bread for themselves; for they have nothing to eat.

37 He said to them, You give them to eat. They said to him, Shall we go and buy two hundred penny's worth of bread, and give it to them to eat?

38 He said to them, Go and see how many loaves of bread you have got here. And when they found out, they said to him, Five loaves of bread and two fish.

39 And he commanded them to make everyone sit down in groups on the grass.

40 So they sat down in groups, by hundreds and by fifties.

41 Then he took the five loaves of bread and the two fish, and he looked up to heaven, and he blessed and broke the loaves of bread, and gave them to his disciples to place before them; and they divided the two fish among them all.

42 And they all ate and were satisfied.

43 And they took up the fragments of bread, twelve full baskets, and also of the fish.

44 And those who ate the bread were five thousand men.

45 And immediately he urged his disciples to go up into the boat, and go in advance of him to the port at Bethsaida, while he dismissed the people.

46 And when he had dismissed them, he went up to the mountain to pray.

47 When evening came, the boat was in the midst of the sea, and he was alone on the land.

48 And he saw them struggling as they were rowing, for the wind was against them; and in the fourth watch of the night, Jesus came to them, walking on the water, and he wanted to pass by them.

49 But when they saw him walking on the water, they thought it was a false vision, and they cried out;

50 For they all saw him and were frightened. And immediately he spoke to them and said, Have courage, it is I, do not be afraid.

51 And he went up to them into the boat, and the wind quieted down; and they marvelled exceedingly, and were astonished in themselves.

52 For they did not understand the miracle of the loaves of bread, because their hearts were confused.

53 And when they had crossed to the port, they came to the land of Gennesaret.

54 And when they went out of the boat, the people of that place immediately knew him.

55 And they came running throughout that land; and began to bring those who were seriously sick, carrying them in quilt-beds, where they heard he was.

56 And wherever he entered into villages and cities, they laid the sick in the streets, and begged him even to touch the edge of his robe; and all who touched him were healed.

Вiд Марка

Розділ 6

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 І всі їли й наїлися!

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!

Mark

Chapter 6

Вiд Марка

Розділ 6

1 AND Jesus went out from thence, and came to his city; and his disciples followed him.

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 When the sabbath came, he began to teach in the synagogue, and many who heard him were surprised, and said, Whence did he receive all this? and what wisdom is this which is given to him, that wonders like these are wrought by his hands?

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 Is he not the carpenter, the son of Mary, and the brother of James and Joses and Judas and Simon? and behold, are not his sisters here with us? And they denounced him.

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

4 And Jesus said to them, There is no prophet who is insulted, except in his own city, and among his own brothers, and in his own house.

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

5 And he could not perform even a single miracle there, except that he laid his hand on a few sick people and healed them.

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

6 And he wondered at their lack of faith. And he travelled in the villages teaching.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

7 Then he called his twelve, and began to send them two by two; and he gave them power over the unclean spirits, to cast them out.

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

8 And he commanded them not to take anything for the journey, except a staff only; no bag, no bread, no copper money in their purses;

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

9 But to wear sandals, and not to wear two shirts.

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

10 And he said to them, Whatever house you enter, stay there until you leave that place.

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 And whoever will not receive you, nor hear you, when you leave that place, shake off the sand under your feet as a testimony to them. Truly I say to you, It will be easier for Sodom and Gomorrah in the day of judgment than for that city.

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

12 And they went out and preached that they should repent.

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

13 And they cast out many demons, and anointed with oil many who were sick, and they were healed.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

14 And Herod the king heard about Jesus, for his name was known to him; and he said, John the Baptist has risen from the dead; this is why miracles are worked by him.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

15 Others said, He is Elijah. And yet others, He is a prophet, just like one of the prophets.

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 But when Herod heard it, he said, John, whom I beheaded; it is he who has risen from the dead.

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

17 For this same Herod had sent out and arrested John, and cast him in prison, because of Herodias, wife of his brother Philip, whom he had married.

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

18 For John had said to Herod, It is not lawful for you to marry your brother's wife.

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

19 But Herodias was bitter towards him, and wanted to kill him; but she could not.

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 For Herod was afraid of John, because he knew that he was a righteous and holy man, and he guarded him; and he heard that he was doing a great many things, and he heard him gladly.

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

21 Then came a state day, when Herod on his birthday gave a banquet to his officials, and captains, and the leading men of Galilee.

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

22 And the daughter of Herodias entered in and danced, and she pleased Herod and the guests who were with him; and the king said to the little girl, Ask me whatever you wish, and I will give it to you.

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

23 And he swore to her, Whatever you ask me, I will give you, as much as half of my kingdom.

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

24 She went out and said to her mother, What shall I ask him? She said to her, The head of John the Baptist.

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

25 And immediately she entered cautiously to the king, and said to him, I do wish in this very hour that you may give me on a tray the head of John the Baptist.

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

26 And the king was exceedingly sorry; but because of the oaths, and because of the guests, he did not wish to refuse her.

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

27 So the king immediately sent the executioner, and commanded to bring the head of John. And he went and beheaded John in the prison,

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

28 And brought it on a tray and gave it to the girl; and the girl gave it to her mother.

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

29 And when his disciples heard of it, they came and took up his body and buried it in a grave.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

30 And the apostles gathered together unto Jesus, and told him everything they had done, and what they had taught.

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 And he said to them, Come, let us go to the wilderness all alone, and rest awhile; for there were many coming and going, and they had no chance even to eat.

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 So they went away in a boat to a desert place by themselves.

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

33 And many people saw them when they were leaving, and they knew them, and from all the cities they hurried by land and reached the place before him.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

34 And when Jesus went out he saw large crowds, and he had compassion on them, because they were like sheep without a shepherd; and he began to teach them a great many things.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

35 And when it was getting late, his disciples came up to him and said to him, This is a desert place, and it is getting late;

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

36 Dismiss them, so that they may go away to the farms and villages around us, and buy bread for themselves; for they have nothing to eat.

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

37 He said to them, You give them to eat. They said to him, Shall we go and buy two hundred penny's worth of bread, and give it to them to eat?

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

38 He said to them, Go and see how many loaves of bread you have got here. And when they found out, they said to him, Five loaves of bread and two fish.

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

39 And he commanded them to make everyone sit down in groups on the grass.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

40 So they sat down in groups, by hundreds and by fifties.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

41 Then he took the five loaves of bread and the two fish, and he looked up to heaven, and he blessed and broke the loaves of bread, and gave them to his disciples to place before them; and they divided the two fish among them all.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 And they all ate and were satisfied.

42 І всі їли й наїлися!

43 And they took up the fragments of bread, twelve full baskets, and also of the fish.

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 And those who ate the bread were five thousand men.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 And immediately he urged his disciples to go up into the boat, and go in advance of him to the port at Bethsaida, while he dismissed the people.

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

46 And when he had dismissed them, he went up to the mountain to pray.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

47 When evening came, the boat was in the midst of the sea, and he was alone on the land.

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 And he saw them struggling as they were rowing, for the wind was against them; and in the fourth watch of the night, Jesus came to them, walking on the water, and he wanted to pass by them.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

49 But when they saw him walking on the water, they thought it was a false vision, and they cried out;

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

50 For they all saw him and were frightened. And immediately he spoke to them and said, Have courage, it is I, do not be afraid.

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

51 And he went up to them into the boat, and the wind quieted down; and they marvelled exceedingly, and were astonished in themselves.

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

52 For they did not understand the miracle of the loaves of bread, because their hearts were confused.

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

53 And when they had crossed to the port, they came to the land of Gennesaret.

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

54 And when they went out of the boat, the people of that place immediately knew him.

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

55 And they came running throughout that land; and began to bring those who were seriously sick, carrying them in quilt-beds, where they heard he was.

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

56 And wherever he entered into villages and cities, they laid the sick in the streets, and begged him even to touch the edge of his robe; and all who touched him were healed.

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!