Das erste Buch Mose (Genesis)Kapitel 37 |
|
1 Jakob |
|
2 Und |
|
3 Israel |
|
4 Da nun seine Brüder |
|
5 Dazu hatte |
|
6 Denn er sprach |
|
7 Mich deuchte, wir banden |
|
8 Da sprachen |
|
9 Und er hatte |
|
10 Und da das |
|
11 Und seine Brüder |
|
12 Da nun seine Brüder |
|
13 sprach |
|
14 Und |
|
15 Da fand |
|
16 Er antwortete: Ich suche |
|
17 Der Mann |
|
18 Als sie ihn nun sahen von ferne |
|
19 und sprachen |
|
20 So kommt |
|
21 Da das Ruben |
|
22 Und weiter sprach |
|
23 Als nun Joseph |
|
24 und nahmen |
|
25 Und setzten sich |
|
26 Da sprach |
|
27 Kommt |
|
28 Und da die Midianiter |
|
29 Als nun Ruben |
|
30 und kam |
|
31 Da nahmen |
|
32 Und schickten |
|
33 Er kannte |
|
34 Und Jakob |
|
35 Und |
|
36 Aber die Midianiter |
БуттяРозділ 37 |
|
1 |
|
2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. |
|
3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́. |
|
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно. |
|
5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього. |
|
6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені. |
|
7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“. |
|
8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. |
|
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“. |
|
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“ |
|
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова. |
|
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. |
|
13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“ |
|
14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. |
|
15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“ |
|
16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“ |
|
17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. |
|
18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. |
|
19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець! |
|
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“. |
|
21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“ |
|
22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його. |
|
23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. |
|
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води. |
|
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту. |
|
26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров? |
|
27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його. |
|
28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. |
|
29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... |
|
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“ |
|
31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. |
|
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“ |
|
33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“ |
|
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му... |
|
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько. |
|
36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі. |
Das erste Buch Mose (Genesis)Kapitel 37 |
БуттяРозділ 37 |
|
1 Jakob |
1 |
|
2 Und |
2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. |
|
3 Israel |
3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́. |
|
4 Da nun seine Brüder |
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно. |
|
5 Dazu hatte |
5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього. |
|
6 Denn er sprach |
6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені. |
|
7 Mich deuchte, wir banden |
7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“. |
|
8 Da sprachen |
8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. |
|
9 Und er hatte |
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“. |
|
10 Und da das |
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“ |
|
11 Und seine Brüder |
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова. |
|
12 Da nun seine Brüder |
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. |
|
13 sprach |
13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“ |
|
14 Und |
14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. |
|
15 Da fand |
15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“ |
|
16 Er antwortete: Ich suche |
16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“ |
|
17 Der Mann |
17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. |
|
18 Als sie ihn nun sahen von ferne |
18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. |
|
19 und sprachen |
19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець! |
|
20 So kommt |
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“. |
|
21 Da das Ruben |
21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“ |
|
22 Und weiter sprach |
22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його. |
|
23 Als nun Joseph |
23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. |
|
24 und nahmen |
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води. |
|
25 Und setzten sich |
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту. |
|
26 Da sprach |
26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров? |
|
27 Kommt |
27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його. |
|
28 Und da die Midianiter |
28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. |
|
29 Als nun Ruben |
29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... |
|
30 und kam |
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“ |
|
31 Da nahmen |
31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. |
|
32 Und schickten |
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“ |
|
33 Er kannte |
33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“ |
|
34 Und Jakob |
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му... |
|
35 Und |
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько. |
|
36 Aber die Midianiter |
36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі. |