Вiд МаркаРозділ 4 |
|
1 |
|
2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав: |
|
3 |
|
4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували. |
|
5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́; |
|
6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло. |
|
7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́. |
|
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. |
|
9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ |
|
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу. |
|
11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах, |
|
12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“ |
|
13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! |
|
14 Сіяч сіє слово. |
|
15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. |
|
16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, |
|
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз. |
|
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово, |
|
19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. |
|
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. |
|
21 |
|
22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в. |
|
23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ |
|
24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам. |
|
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“. |
|
26 |
|
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к. |
|
28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі. |
|
29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“. |
|
30 |
|
31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння. |
|
32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“. |
|
33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. |
|
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. |
|
35 |
|
36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним. |
|
37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився! |
|
38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“ |
|
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала. |
|
40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“ |
|
41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“ |
Евангелие от МаркаГлава 4 |
|
1 |
|
2 И |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 И |
|
10 |
|
11 И |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 Без |
|
35 |
|
36 И |
|
37 И |
|
38 А |
|
39 И, |
|
40 И |
|
41 И |
Вiд МаркаРозділ 4 |
Евангелие от МаркаГлава 4 |
|
1 |
1 |
|
2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав: |
2 И |
|
3 |
3 |
|
4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували. |
4 |
|
5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́; |
5 |
|
6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло. |
6 |
|
7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́. |
7 |
|
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. |
8 |
|
9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ |
9 И |
|
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу. |
10 |
|
11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах, |
11 И |
|
12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“ |
12 |
|
13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! |
13 |
|
14 Сіяч сіє слово. |
14 |
|
15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. |
15 |
|
16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, |
16 |
|
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз. |
17 |
|
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово, |
18 |
|
19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. |
19 |
|
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. |
20 |
|
21 |
21 |
|
22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в. |
22 |
|
23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ |
23 |
|
24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам. |
24 |
|
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“. |
25 |
|
26 |
26 |
|
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к. |
27 |
|
28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі. |
28 |
|
29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“. |
29 |
|
30 |
30 |
|
31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння. |
31 |
|
32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“. |
32 |
|
33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. |
33 |
|
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. |
34 Без |
|
35 |
35 |
|
36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним. |
36 И |
|
37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився! |
37 И |
|
38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“ |
38 А |
|
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала. |
39 И, |
|
40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“ |
40 И |
|
41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“ |
41 И |