Захарiя

Розділ 1

1 Восьмого місяця другого року Да́рія було́ Господнє слово до пророка Заха́рія, сина Берехії, сина Іддового, таке:

2 „Розгні́вався Господь на батьків ваших палю́чим гнівом.

3 І скажи їм: Так говорить Госпо́дь Савао́т: Верні́ться до Мене, — говорить Господь Саваот, — і верну́ся до вас, говорить Господь Саваот.

4 Не будьте, як ваші батьки́, що до них кли́кали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чи́нів ваших лихих! Та не слуха́ли ви й не прислуха́лись до Мене, говорить Господь.

5 Де вони, батьки ваші? А пророки — чи ж наві́ки живуть?

6 Та слова́ Мої й постано́ви Мої, що Я наказа́в рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли́ вони до ваших батькі́в? І вернулись вони та й сказали: Як заду́мав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами“.

7 Двадцятого й четвертого дня, одина́дцятого місяця, — це місяць шеват, — за другого року Да́рія було слово Господнє до пророка Заха́рія, сина Берехії сина Іддового, таке:

8 „Бачив я цієї но́чі, аж ось на черво́ному коні їде муж, і він стоїть між ми́ртами, що в глибині, а за ним ко́ні черво́ні, руді́ та білі.

9 І сказав я: „Що́ це, мій пане?“ І відказав мені той ангол, що говорив зо мною: „Я тобі покажу́, що́ це таке“.

10 І відповів той муж, що стояв між ми́ртами, та й сказав: „Це ті, що Господь їх послав обійти́ землю“.

11 І відповіли́ вони Господньому анголові, що стояв між ми́ртами, та й сказали: „Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокі́йно“.

12 І відповів ангол Господній та й сказав: „Го́споди Савао́те, аж до́ки Ти не змилосе́рдишся над Єрусалимом та над Юдиними міста́ми, на які Ти гніваєшся оце сімдеся́т літ?“

13 І відповів Господь анголові, що говорив зо мною, слова́ добрі, слова́ вті́шливі.

14 І сказав до мене той ангол, що говорив зо мною: „Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклува́нням.

15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокі́йні наро́ди, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли́ злому.

16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудо́ваний у ньому, — говорить Госпо́дь Савао́т, — а мірни́чий шнур буде розтя́гнений над Єрусалимом.

17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром перепо́вняться міста́ Мої, і Господь ще поті́шить Сіона, і ще ви́бере Єрусалима!“

Книга пророка Захарии

Глава 1

1 На восьмой месяц второго года правления персидского царя Дария Захарии, сыну Берехии, внуку Адды, было слово Господнее. Вот что сказал Господь:

2 «Господь очень прогневался на твоих предков.

3 Поэтому ты должен обратиться к этим людям с такими словами: „Господь повелевает, чтобы вы возвратились ко Мне, и тогда Я вернусь к вам”». Так сказал Господь:

4 «Не будьте такими, как ваши предки. В прошлом пророки взывали к ним и говорили, что Всемогущий Господь хочет, чтобы они изменили свою грешную жизнь и прекратили творить зло. Но твои предки не послушали Меня и не обратили никакого внимания на Мои слова». Так говорит Господь:

5 «Твои предки умерли, да и пророки те не жили вечно.

6 Пророки были Моими слугами, и Я велел им рассказать вашим предкам о Моих законах и учениях. В конце концов они покаялись и сказали: „Господь Всемогущий сделал всё так, как и обещал. Мы совершили много злых поступков, и Он нас за это наказал”. И поэтому они вернулись к Богу».

7 На двадцать четвёртый день одиннадцатого месяца (месяц шеват) второго года правления Дария, царя Персии, Господь снова обратился к пророку Захарии с такими словами:

8 «Я видел ночью человека, скачущего на рыжем коне. Он остановился в долине среди миртовых кустов, а позади него были рыжие, бурые и белые лошади».

9 «Для чего стоят здесь эти лошади, господин мой?» — спросил я. Тогда Ангел, говоривший со мной, ответил: «Я покажу тебе, почему они здесь».

10 И тот человек, стоящий среди миртовых кустов, сказал: «Господь послал этих лошадей обойти землю».

11 И заговорили лошади с Ангелом Господним, стоящим среди кустов. «Мы обошли землю, всё тихо и спокойно», — сказали они.

12 Затем Ангел Господа сказал: «Всемогущий Господь, долго ли ещё Ты не будешь проявлять милость Свою к Иерусалиму и к городам Иудеи? Ты гневаешься на них вот уже семьдесят лет».

13 И ответил Господь Ангелу, который говорил со мной, добрыми и утешительными словами.

14 И тогда Ангел велел мне передать людям такие слова: Всемогущий Господь говорит: «Я сильную любовь питаю к Иерусалиму и Сиону.

15 И негодую на народы, которые живут в покое. Я, рассердившись, их избрал, чтоб наказать народ Мой, но они уже принесли слишком много вреда».

16 Тогда Господь сказал: «Я в Иерусалим вернусь и утешу его». Всемогущий Господь сказал: «Вновь Иерусалим восстановлен будет, и дом Мой будет там воздвигнут».

17 И сказал Ангел: «Скажи людям, что говорит Господь Всемогущий: „Мои города будут снова богаты. Я утешу Сион и снова изберу Иерусалим городом Своим”».

Захарiя

Розділ 1

Книга пророка Захарии

Глава 1

1 Восьмого місяця другого року Да́рія було́ Господнє слово до пророка Заха́рія, сина Берехії, сина Іддового, таке:

1 На восьмой месяц второго года правления персидского царя Дария Захарии, сыну Берехии, внуку Адды, было слово Господнее. Вот что сказал Господь:

2 „Розгні́вався Господь на батьків ваших палю́чим гнівом.

2 «Господь очень прогневался на твоих предков.

3 І скажи їм: Так говорить Госпо́дь Савао́т: Верні́ться до Мене, — говорить Господь Саваот, — і верну́ся до вас, говорить Господь Саваот.

3 Поэтому ты должен обратиться к этим людям с такими словами: „Господь повелевает, чтобы вы возвратились ко Мне, и тогда Я вернусь к вам”». Так сказал Господь:

4 Не будьте, як ваші батьки́, що до них кли́кали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чи́нів ваших лихих! Та не слуха́ли ви й не прислуха́лись до Мене, говорить Господь.

4 «Не будьте такими, как ваши предки. В прошлом пророки взывали к ним и говорили, что Всемогущий Господь хочет, чтобы они изменили свою грешную жизнь и прекратили творить зло. Но твои предки не послушали Меня и не обратили никакого внимания на Мои слова». Так говорит Господь:

5 Де вони, батьки ваші? А пророки — чи ж наві́ки живуть?

5 «Твои предки умерли, да и пророки те не жили вечно.

6 Та слова́ Мої й постано́ви Мої, що Я наказа́в рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли́ вони до ваших батькі́в? І вернулись вони та й сказали: Як заду́мав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами“.

6 Пророки были Моими слугами, и Я велел им рассказать вашим предкам о Моих законах и учениях. В конце концов они покаялись и сказали: „Господь Всемогущий сделал всё так, как и обещал. Мы совершили много злых поступков, и Он нас за это наказал”. И поэтому они вернулись к Богу».

7 Двадцятого й четвертого дня, одина́дцятого місяця, — це місяць шеват, — за другого року Да́рія було слово Господнє до пророка Заха́рія, сина Берехії сина Іддового, таке:

7 На двадцать четвёртый день одиннадцатого месяца (месяц шеват) второго года правления Дария, царя Персии, Господь снова обратился к пророку Захарии с такими словами:

8 „Бачив я цієї но́чі, аж ось на черво́ному коні їде муж, і він стоїть між ми́ртами, що в глибині, а за ним ко́ні черво́ні, руді́ та білі.

8 «Я видел ночью человека, скачущего на рыжем коне. Он остановился в долине среди миртовых кустов, а позади него были рыжие, бурые и белые лошади».

9 І сказав я: „Що́ це, мій пане?“ І відказав мені той ангол, що говорив зо мною: „Я тобі покажу́, що́ це таке“.

9 «Для чего стоят здесь эти лошади, господин мой?» — спросил я. Тогда Ангел, говоривший со мной, ответил: «Я покажу тебе, почему они здесь».

10 І відповів той муж, що стояв між ми́ртами, та й сказав: „Це ті, що Господь їх послав обійти́ землю“.

10 И тот человек, стоящий среди миртовых кустов, сказал: «Господь послал этих лошадей обойти землю».

11 І відповіли́ вони Господньому анголові, що стояв між ми́ртами, та й сказали: „Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокі́йно“.

11 И заговорили лошади с Ангелом Господним, стоящим среди кустов. «Мы обошли землю, всё тихо и спокойно», — сказали они.

12 І відповів ангол Господній та й сказав: „Го́споди Савао́те, аж до́ки Ти не змилосе́рдишся над Єрусалимом та над Юдиними міста́ми, на які Ти гніваєшся оце сімдеся́т літ?“

12 Затем Ангел Господа сказал: «Всемогущий Господь, долго ли ещё Ты не будешь проявлять милость Свою к Иерусалиму и к городам Иудеи? Ты гневаешься на них вот уже семьдесят лет».

13 І відповів Господь анголові, що говорив зо мною, слова́ добрі, слова́ вті́шливі.

13 И ответил Господь Ангелу, который говорил со мной, добрыми и утешительными словами.

14 І сказав до мене той ангол, що говорив зо мною: „Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклува́нням.

14 И тогда Ангел велел мне передать людям такие слова: Всемогущий Господь говорит: «Я сильную любовь питаю к Иерусалиму и Сиону.

15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокі́йні наро́ди, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли́ злому.

15 И негодую на народы, которые живут в покое. Я, рассердившись, их избрал, чтоб наказать народ Мой, но они уже принесли слишком много вреда».

16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудо́ваний у ньому, — говорить Госпо́дь Савао́т, — а мірни́чий шнур буде розтя́гнений над Єрусалимом.

16 Тогда Господь сказал: «Я в Иерусалим вернусь и утешу его». Всемогущий Господь сказал: «Вновь Иерусалим восстановлен будет, и дом Мой будет там воздвигнут».

17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром перепо́вняться міста́ Мої, і Господь ще поті́шить Сіона, і ще ви́бере Єрусалима!“

17 И сказал Ангел: «Скажи людям, что говорит Господь Всемогущий: „Мои города будут снова богаты. Я утешу Сион и снова изберу Иерусалим городом Своим”».