Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 4

1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.

2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:

3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.

4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.

5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;

6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.

7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.

8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.

11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,

12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“

13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

14 Сіяч сіє слово.

15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,

19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.

20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?

22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.

23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.

25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.

26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,

27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.

28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.

29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.

30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?

31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.

32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.

33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.

36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.

37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!

38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“

39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.

40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“

41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

Евангелие от Марка

Глава 4

1 Иисус снова стал учить на берегу озера. Когда вокруг Него собралось множество народа, Он вошёл в лодку и отплыл от берега, а все люди остались на берегу.

2 Он многому учил их, рассказывая притчи и говоря им:

3 «Слушайте! Вышел сеятель сеять.

4 И когда он разбрасывал семена, то одни упали на дорогу. Прилетели птицы и склевали их.

5 Другие семена упали на каменистую почву, где не было достаточно земли. Эти семена проросли очень быстро, так как слой земли не был глубок.

6 Когда же взошло солнце, оно опалило ростки и, так как у них не было глубоких корней, они засохли.

7 Другие семена упали среди колючек. Колючки взошли и заглушили ростки, так что они не принесли зерна.

8 А остальные семена упали на благодатную почву, пустили ростки, которые выросли и стали плодоносить, дав по тридцать, шестьдесят и даже по сто раз больше зерна».

9 Иисус сказал им: «Имеющий уши да услышит!»

10 Когда Иисус остался один, двенадцать апостолов и другие ученики вокруг них спросили Его о притчах.

11 Он ответил им: «Вам дано знать тайну Царства Божьего. Но другим всё излагается в притчах,

12 так как они: „Всё время смотрят и не видят, всё время слушают и не понимают. Иначе бы они обратились ко Мне, и Я бы их простил”».

13 Иисус сказал апостолам: «Неужели вы не понимаете этой притчи? Как же вам тогда понять любую другую притчу?

14 Сеятель сеет слово Божье.

15 Семя, которое упало возле дороги, означает тех, кто слышат слово Божье. Как только они услышат его, тотчас же приходит сатана и похищает слово, посеянное в них.

16 Семя, посеянное на каменистой почве, означает тех людей, которые слышат слово и сразу же с радостью принимают его.

17 Но у них нет корня, и их хватает ненадолго. Когда начинаются страдания или преследования за слово, они сразу же отходят в сторону.

18 Семя, посеянное среди колючек, означает тех, кто слышат слово,

19 но повседневные заботы, обманчивое богатство и другие желания прорастают и заглушают в них его, и оно не приносит плодов.

20 Посеянные семена на благодатной почве означают тех, кто слышат слово и принимают его. Они приносят плоды — иногда в тридцать, иногда в шестьдесят, а иногда и в сто раз больше».

21 И ещё Иисус сказал апостолам: «Для того ли приносят светильник, чтобы поставить его под перевёрнутый кверху дном сосуд или под кровать? Не для того ли, чтобы поместить его на подставку?

22 Так как нет ничего тайного, что не станет явным, и нет ничего сокрытого, что не вышло бы наружу.

23 Имеющий уши да услышит!»

24 Иисус также сказал: «Тщательно обдумывайте то, что вы слышите. Какой мерой вы мерите других, такой и вас будут мерить, и с вас спросится даже больше.

25 Так как кто имеет, тому будет дано больше. А у того, кто не имеет, даже то, что у него есть, отнимется».

26 Иисус продолжил: «Царство Божье подобно человеку, бросающему семя в землю.

27 Ночью человек спит, с наступлением дня он встаёт. Семя же тем временем всходит и растёт — как, он и сам не знает.

28 Земля сама по себе родит зерно: сначала стебель, затем колос, потом наполняет колос зерном.

29 Когда зерно созревает, человек сразу же берётся за серп, потому что наступила жатва».

30 И ещё сказал Иисус: «Чему уподобить Царство Божье? Или в какой притче описать его?

31 Оно подобно горчичному семени, самому малому из всех семян на земле, когда его сеют,

32 но, когда посеяно, оно растёт и становится самым большим из всех садовых растений, самым раскидистым, так что небесные птицы могут вить гнёзда в его тени».

33 И многими подобными притчами Иисус проповедовал людям слово, столько, сколько они могли понять.

34 Иисус ничего не говорил им без притч, но, оставаясь наедине с учениками, Он всё объяснял им.

35 Вечером того дня Иисус сказал ученикам: «Давайте переправимся на другую сторону озера».

36 Тогда они покинули народ и отправились туда в лодке, в которой уже находился Иисус до того, как ученики вошли в неё. С ними были и другие лодки.

37 Поднялся сильный ветер, и волны захлёстывали лодку, так что она стала наполняться водой.

38 Иисус же находился на корме и спал, положив голову на подушку. Ученики разбудили Его и сказали: «Учитель! Неужели Тебе всё равно, что мы тонем?»

39 Тогда Он встал, приказал ветру стихнуть и сказал воде: «Успокойся! Перестань!» Ветер утих, и наступила мёртвая тишина.

40 Иисус спросил их: «Почему вы боитесь? Неужели в вас ещё нет веры?»

41 Но они были очень напуганы и говорили друг другу: «Кто же Этот Человек, если даже ветер и воды послушны Ему?»

Вiд Марка Розділ 4	Евангелие от Марка Глава 4
1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.	1 Иисус снова стал учить на берегу озера. Когда вокруг Него собралось множество народа, Он вошёл в лодку и отплыл от берега, а все люди остались на берегу.
2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:	2 Он многому учил их, рассказывая притчи и говоря им:
3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.	3 «Слушайте! Вышел сеятель сеять.
4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.	4 И когда он разбрасывал семена, то одни упали на дорогу. Прилетели птицы и склевали их.
5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;	5 Другие семена упали на каменистую почву, где не было достаточно земли. Эти семена проросли очень быстро, так как слой земли не был глубок.
6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.	6 Когда же взошло солнце, оно опалило ростки и, так как у них не было глубоких корней, они засохли.
7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.	7 Другие семена упали среди колючек. Колючки взошли и заглушили ростки, так что они не принесли зерна.
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.	8 А остальные семена упали на благодатную почву, пустили ростки, которые выросли и стали плодоносить, дав по тридцать, шестьдесят и даже по сто раз больше зерна».
9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“	9 Иисус сказал им: «Имеющий уши да услышит!»
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.	10 Когда Иисус остался один, двенадцать апостолов и другие ученики вокруг них спросили Его о притчах.
11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,	11 Он ответил им: «Вам дано знать тайну Царства Божьего. Но другим всё излагается в притчах,
12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“	12 так как они: „Всё время смотрят и не видят, всё время слушают и не понимают. Иначе бы они обратились ко Мне, и Я бы их простил”».
13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!	13 Иисус сказал апостолам: «Неужели вы не понимаете этой притчи? Как же вам тогда понять любую другую притчу?
14 Сіяч сіє слово.	14 Сеятель сеет слово Божье.
15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.	15 Семя, которое упало возле дороги, означает тех, кто слышат слово Божье. Как только они услышат его, тотчас же приходит сатана и похищает слово, посеянное в них.
16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,	16 Семя, посеянное на каменистой почве, означает тех людей, которые слышат слово и сразу же с радостью принимают его.
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.	17 Но у них нет корня, и их хватает ненадолго. Когда начинаются страдания или преследования за слово, они сразу же отходят в сторону.
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,	18 Семя, посеянное среди колючек, означает тех, кто слышат слово,
19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.	19 но повседневные заботы, обманчивое богатство и другие желания прорастают и заглушают в них его, и оно не приносит плодов.
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.	20 Посеянные семена на благодатной почве означают тех, кто слышат слово и принимают его. Они приносят плоды — иногда в тридцать, иногда в шестьдесят, а иногда и в сто раз больше».
21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?	21 И ещё Иисус сказал апостолам: «Для того ли приносят светильник, чтобы поставить его под перевёрнутый кверху дном сосуд или под кровать? Не для того ли, чтобы поместить его на подставку?
22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.	22 Так как нет ничего тайного, что не станет явным, и нет ничего сокрытого, что не вышло бы наружу.
23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“	23 Имеющий уши да услышит!»
24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.	24 Иисус также сказал: «Тщательно обдумывайте то, что вы слышите. Какой мерой вы мерите других, такой и вас будут мерить, и с вас спросится даже больше.
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.	25 Так как кто имеет, тому будет дано больше. А у того, кто не имеет, даже то, что у него есть, отнимется».
26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,	26 Иисус продолжил: «Царство Божье подобно человеку, бросающему семя в землю.
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.	27 Ночью человек спит, с наступлением дня он встаёт. Семя же тем временем всходит и растёт — как, он и сам не знает.
28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.	28 Земля сама по себе родит зерно: сначала стебель, затем колос, потом наполняет колос зерном.
29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.	29 Когда зерно созревает, человек сразу же берётся за серп, потому что наступила жатва».
30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?	30 И ещё сказал Иисус: «Чему уподобить Царство Божье? Или в какой притче описать его?
31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.	31 Оно подобно горчичному семени, самому малому из всех семян на земле, когда его сеют,
32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.	32 но, когда посеяно, оно растёт и становится самым большим из всех садовых растений, самым раскидистым, так что небесные птицы могут вить гнёзда в его тени».
33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.	33 И многими подобными притчами Иисус проповедовал людям слово, столько, сколько они могли понять.
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.	34 Иисус ничего не говорил им без притч, но, оставаясь наедине с учениками, Он всё объяснял им.
35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.	35 Вечером того дня Иисус сказал ученикам: «Давайте переправимся на другую сторону озера».
36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.	36 Тогда они покинули народ и отправились туда в лодке, в которой уже находился Иисус до того, как ученики вошли в неё. С ними были и другие лодки.
37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!	37 Поднялся сильный ветер, и волны захлёстывали лодку, так что она стала наполняться водой.
38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“	38 Иисус же находился на корме и спал, положив голову на подушку. Ученики разбудили Его и сказали: «Учитель! Неужели Тебе всё равно, что мы тонем?»
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.	39 Тогда Он встал, приказал ветру стихнуть и сказал воде: «Успокойся! Перестань!» Ветер утих, и наступила мёртвая тишина.
40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“	40 Иисус спросил их: «Почему вы боитесь? Неужели в вас ещё нет веры?»
41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“	41 Но они были очень напуганы и говорили друг другу: «Кто же Этот Человек, если даже ветер и воды послушны Ему?»

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт