ЗахарiяРозділ 1 |
1 |
2 „Розгні́вався Господь на батьків ваших палю́чим гнівом. |
3 І скажи їм: Так говорить Госпо́дь Савао́т: Верні́ться до Мене, — говорить Господь Саваот, — і верну́ся до вас, говорить Господь Саваот. |
4 Не будьте, як ваші батьки́, що до них кли́кали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чи́нів ваших лихих! Та не слуха́ли ви й не прислуха́лись до Мене, говорить Господь. |
5 Де вони, батьки ваші? А пророки — чи ж наві́ки живуть? |
6 Та слова́ Мої й постано́ви Мої, що Я наказа́в рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли́ вони до ваших батькі́в? І вернулись вони та й сказали: Як заду́мав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами“. |
7 |
8 „Бачив я цієї но́чі, аж ось на черво́ному коні їде муж, і він стоїть між ми́ртами, що в глибині, а за ним ко́ні черво́ні, руді́ та білі. |
9 І сказав я: „Що́ це, мій пане?“ І відказав мені той ангол, що говорив зо мною: „Я тобі покажу́, що́ це таке“. |
10 І відповів той муж, що стояв між ми́ртами, та й сказав: „Це ті, що Господь їх послав обійти́ землю“. |
11 І відповіли́ вони Господньому анголові, що стояв між ми́ртами, та й сказали: „Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокі́йно“. |
12 |
13 І відповів Господь анголові, що говорив зо мною, слова́ добрі, слова́ вті́шливі. |
14 І сказав до мене той ангол, що говорив зо мною: „Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклува́нням. |
15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокі́йні наро́ди, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли́ злому. |
16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудо́ваний у ньому, — говорить Госпо́дь Савао́т, — а мірни́чий шнур буде розтя́гнений над Єрусалимом. |
17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром перепо́вняться міста́ Мої, і Господь ще поті́шить Сіона, і ще ви́бере Єрусалима!“ |
Книга пророка ЗахарииГлава 1 |
1 |
2 |
3 Поэтому ты должен обратиться к этим людям с такими словами: „Господь повелевает, чтобы вы возвратились ко Мне, и тогда Я вернусь к вам”». |
4 |
5 |
6 Пророки были Моими слугами, и Я велел им рассказать вашим предкам о Моих законах и учениях. В конце концов они покаялись и сказали: „Господь Всемогущий сделал всё так, как и обещал. Мы совершили много злых поступков, и Он нас за это наказал”. И поэтому они вернулись к Богу». |
7 |
8 |
9 |
10 И тот человек, стоящий среди миртовых кустов, сказал: |
11 И заговорили лошади с Ангелом Господним, стоящим среди кустов. «Мы обошли землю, всё тихо и спокойно», — сказали они. |
12 Затем Ангел Господа сказал: |
13 И ответил Господь Ангелу, который говорил со мной, добрыми и утешительными словами. |
14 И тогда Ангел велел мне передать людям такие слова: Всемогущий Господь говорит: |
15 И негодую на народы, которые живут в покое. Я, рассердившись, их избрал, чтоб наказать народ Мой, но они уже принесли слишком много вреда». |
16 Тогда Господь сказал: |
17 И сказал Ангел: |
ЗахарiяРозділ 1 |
Книга пророка ЗахарииГлава 1 |
1 |
1 |
2 „Розгні́вався Господь на батьків ваших палю́чим гнівом. |
2 |
3 І скажи їм: Так говорить Госпо́дь Савао́т: Верні́ться до Мене, — говорить Господь Саваот, — і верну́ся до вас, говорить Господь Саваот. |
3 Поэтому ты должен обратиться к этим людям с такими словами: „Господь повелевает, чтобы вы возвратились ко Мне, и тогда Я вернусь к вам”». |
4 Не будьте, як ваші батьки́, що до них кли́кали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чи́нів ваших лихих! Та не слуха́ли ви й не прислуха́лись до Мене, говорить Господь. |
4 |
5 Де вони, батьки ваші? А пророки — чи ж наві́ки живуть? |
5 |
6 Та слова́ Мої й постано́ви Мої, що Я наказа́в рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли́ вони до ваших батькі́в? І вернулись вони та й сказали: Як заду́мав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами“. |
6 Пророки были Моими слугами, и Я велел им рассказать вашим предкам о Моих законах и учениях. В конце концов они покаялись и сказали: „Господь Всемогущий сделал всё так, как и обещал. Мы совершили много злых поступков, и Он нас за это наказал”. И поэтому они вернулись к Богу». |
7 |
7 |
8 „Бачив я цієї но́чі, аж ось на черво́ному коні їде муж, і він стоїть між ми́ртами, що в глибині, а за ним ко́ні черво́ні, руді́ та білі. |
8 |
9 І сказав я: „Що́ це, мій пане?“ І відказав мені той ангол, що говорив зо мною: „Я тобі покажу́, що́ це таке“. |
9 |
10 І відповів той муж, що стояв між ми́ртами, та й сказав: „Це ті, що Господь їх послав обійти́ землю“. |
10 И тот человек, стоящий среди миртовых кустов, сказал: |
11 І відповіли́ вони Господньому анголові, що стояв між ми́ртами, та й сказали: „Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокі́йно“. |
11 И заговорили лошади с Ангелом Господним, стоящим среди кустов. «Мы обошли землю, всё тихо и спокойно», — сказали они. |
12 |
12 Затем Ангел Господа сказал: |
13 І відповів Господь анголові, що говорив зо мною, слова́ добрі, слова́ вті́шливі. |
13 И ответил Господь Ангелу, который говорил со мной, добрыми и утешительными словами. |
14 І сказав до мене той ангол, що говорив зо мною: „Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклува́нням. |
14 И тогда Ангел велел мне передать людям такие слова: Всемогущий Господь говорит: |
15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокі́йні наро́ди, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли́ злому. |
15 И негодую на народы, которые живут в покое. Я, рассердившись, их избрал, чтоб наказать народ Мой, но они уже принесли слишком много вреда». |
16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудо́ваний у ньому, — говорить Госпо́дь Савао́т, — а мірни́чий шнур буде розтя́гнений над Єрусалимом. |
16 Тогда Господь сказал: |
17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром перепо́вняться міста́ Мої, і Господь ще поті́шить Сіона, і ще ви́бере Єрусалима!“ |
17 И сказал Ангел: |