CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Єр. 34
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Єремiя

Розділ 34

1 Слово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоно́сор, цар вавилонський, і все ві́йсько його, і всі царства землі, панува́ння руки його, та всі наро́ди воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його, кажучи:

2 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звісти́ш йому: Так говорить Господь: Ось Я відда́м оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю́ його огнем.

3 А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схо́плений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти при́йдеш.

4 Але послухай Господнього слова, Седекіє, ца́рю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча́!

5 У мирі помреш ти; і як палили на по́гребі батька́м твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й „О пане“ будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь“.

6 І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова́ в Єрусалимі.

7 А ві́йсько вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма́ позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залиши́лися серед Юдиних міст містами тверди́нними.

8 Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був заповіта з усім наро́дом, що в Єрусалимі, щоб оголоси́ти їм волю,

9 щоб кожен відпустив раба свого, і кожен — свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не понево́лював свого брата юдея.

10 І послу́халися всі князі́ та ввесь наро́д, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен — свою невільницю, вільними, щоб більш не нево́лити їх. І вони послухалися, і повідпуска́ли.

11 Але пото́му вони зно́ву вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпуска́ли були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць.

12 І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи:

13 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, кажучи:

14 „З кінцем семи ро́ків відпустите кожен свого брата єврея, що буде про́даний тобі й послужить тобі шість ро́ків, і відпустиш його вільним від себе“. Та не слухалися Мене ваші батьки́, і не прихилили свого уха до цьо́го.

15 А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кли́калось Ім'я́ Моє.

16 Та ви зно́ву збезчестили Ім'я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями.

17 Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі!

18 І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надво́є теля та перейшли між його кавалками,

19 також князі́в Юди та князів Єрусалиму, е́внухів і священиків, та ввесь наро́д Кра́ю, що прохо́дили поміж кавалками цього теля́ти,

20 то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане па́дло їхнє стервом для птаства небесного та для зе́мної звірини...

21 А Седекію, царя Юдиного, та його князі́в віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку ві́йська вавилонського царя, що відходить від вас.

22 Ось Я накажу́, — говорить Господь, — і верну́ їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобу́дуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спусто́шення, — і не буде в них ме́шканця!“

Книга пророка Иеремии

Глава 34

1 Весть от Господа пришла к Иеремии во времена, когда Навуходоносор, царь Вавилона, воевал с Иерусалимом и другими городами вокруг него. Под командованием Навуходоносора была своя армия, а также армии тех царств и народов, которыми он правил.

2 Вот какой была весть от Господа, Бога Израиля: «Иеремия, пойди к Седекии, царю Иудеи, и обратись к нему с такими словами: „Седекия, вот что сказал Господь: „Я скоро отдам Иерусалим вавилонскому царю, и он сожжёт его дотла.

3 Ты, Седекия, не избежишь царя Вавилона: ты будешь пойман и отдан ему. Ты увидишь царя Вавилона своими глазами, он будет говорить с тобой лицом к лицу, и ты отправишься в Вавилон.

4 Но послушай обещание Господа, Седекия, царь Иудеи: ты не погибнешь от меча.

5 Ты умрёшь в мирные дни, похожие на те, когда люди зажигали погребальные огни в честь твоих предков, которые правили до тебя. Так и в твою честь люди зажгут похоронные огни и будут оплакивать тебя, говоря: „О, государь!” Я Сам даю это обещание тебе”». Такова весть Господняя.

6 Иеремия передал эту весть Седекии, который находился в Иерусалиме.

7 В это время вавилонская армия воевала с Иерусалимом, а также с городами Лахисом и Азеком, которые ещё не были захвачены. Эти города были единственными из остававшихся на земле Иудеи укреплёнными городами.

8 Царь Седекия заключил соглашение со всеми жителями Иерусалима, чтобы дать свободу всем рабам-иудеям. Весть от Господа пришла к Иеремии после этого завета.

9 Каждый должен был освободить своих рабынь и рабов-иудеев, то есть никто не должен был держать раба, который принадлежал к роду Иуды.

10 Все правители и все люди приняли это соглашение, и каждый должен был освободить своих рабов и больше не держать их. Все согласились, и после этого рабы получили свободу.

11 Но вскоре многие передумали и взяли обратно тех, кого освободили, и снова сделали их рабами.

12 И пришла к Иеремии весть от Господа:

13 «Иеремия, вот что говорит Господь, Бог Израиля: „Я вывел твоих предков из Египта, где они были рабами. После этого Я заключил с ними соглашение.

14 Я сказал твоим предкам: „Каждые семь лет каждый человек должен освобождать своих рабов из рода иудейского. Если у тебя есть иудей, продавший себя в рабство, ты должен его освободить после того, как он отслужит тебе шесть лет”. Но твои предки не слушали Меня и не обращали на Меня внимания.

15 Не так давно вы приняли решение поступать только праведно, и каждый из вас дал свободу иудеям, которые были рабами. В подтверждение этого решения вы заключили со Мной договор в храме имени Моего.

16 Но теперь вы изменили своё решение и тем обесчестили Моё имя: каждый из вас взял обратно своего раба или рабыню, которых вы освободили. Вы опять загнали их силой в рабство”».

17 И затем Господь сказал: «Вы, люди, Мне не подчинились, не освободили рабов-иудеев, вы не сдержали своего обещания дать им свободу. Поэтому сейчас Я дам вам свободу — свободу погибнуть от меча, от страшных болезней и от голода, и ваш пример испугает народы других царств на земле, когда они будут слышать о вас.

18 Я отдам людей, нарушивших Моё соглашение и не сдержавших обещаний передо Мной. Эти люди разрубили пополам телёнка и прошли между рассечёнными частями.

19 Вот эти люди, прошедшие между двумя половинами телёнка и заключившие со Мной соглашение: правители Иудеи и Иерусалима, важные судьи, священники и землевладельцы.

20 Поэтому Я отдам этих людей их врагам и любому, кто захочет убить их. Тела этих людей станут пищей для птиц и диких зверей.

21 Я отдам Седекию, царя Иудеи, и его правителей их врагам и любому, кто захочет убить их. Я отдам Седекию и его людей войску вавилонского царя, несмотря на то что эти армии покинули Иерусалим».

22 Господь говорит: «Но Я прикажу вернуть в Иерусалим вавилонскую армию. Она захватит Иерусалим и сожжёт его дотла, и Я также разрушу все города Иудеи. Они станут пустыней, в которой никто не будет жить».

Єремiя

Розділ 34

Книга пророка Иеремии

Глава 34

1 Слово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоно́сор, цар вавилонський, і все ві́йсько його, і всі царства землі, панува́ння руки його, та всі наро́ди воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його, кажучи:

1 Весть от Господа пришла к Иеремии во времена, когда Навуходоносор, царь Вавилона, воевал с Иерусалимом и другими городами вокруг него. Под командованием Навуходоносора была своя армия, а также армии тех царств и народов, которыми он правил.

2 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звісти́ш йому: Так говорить Господь: Ось Я відда́м оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю́ його огнем.

2 Вот какой была весть от Господа, Бога Израиля: «Иеремия, пойди к Седекии, царю Иудеи, и обратись к нему с такими словами: „Седекия, вот что сказал Господь: „Я скоро отдам Иерусалим вавилонскому царю, и он сожжёт его дотла.

3 А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схо́плений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти при́йдеш.

3 Ты, Седекия, не избежишь царя Вавилона: ты будешь пойман и отдан ему. Ты увидишь царя Вавилона своими глазами, он будет говорить с тобой лицом к лицу, и ты отправишься в Вавилон.

4 Але послухай Господнього слова, Седекіє, ца́рю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча́!

4 Но послушай обещание Господа, Седекия, царь Иудеи: ты не погибнешь от меча.

5 У мирі помреш ти; і як палили на по́гребі батька́м твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й „О пане“ будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь“.

5 Ты умрёшь в мирные дни, похожие на те, когда люди зажигали погребальные огни в честь твоих предков, которые правили до тебя. Так и в твою честь люди зажгут похоронные огни и будут оплакивать тебя, говоря: „О, государь!” Я Сам даю это обещание тебе”». Такова весть Господняя.

6 І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова́ в Єрусалимі.

6 Иеремия передал эту весть Седекии, который находился в Иерусалиме.

7 А ві́йсько вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма́ позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залиши́лися серед Юдиних міст містами тверди́нними.

7 В это время вавилонская армия воевала с Иерусалимом, а также с городами Лахисом и Азеком, которые ещё не были захвачены. Эти города были единственными из остававшихся на земле Иудеи укреплёнными городами.

8 Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був заповіта з усім наро́дом, що в Єрусалимі, щоб оголоси́ти їм волю,

8 Царь Седекия заключил соглашение со всеми жителями Иерусалима, чтобы дать свободу всем рабам-иудеям. Весть от Господа пришла к Иеремии после этого завета.

9 щоб кожен відпустив раба свого, і кожен — свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не понево́лював свого брата юдея.

9 Каждый должен был освободить своих рабынь и рабов-иудеев, то есть никто не должен был держать раба, который принадлежал к роду Иуды.

10 І послу́халися всі князі́ та ввесь наро́д, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен — свою невільницю, вільними, щоб більш не нево́лити їх. І вони послухалися, і повідпуска́ли.

10 Все правители и все люди приняли это соглашение, и каждый должен был освободить своих рабов и больше не держать их. Все согласились, и после этого рабы получили свободу.

11 Але пото́му вони зно́ву вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпуска́ли були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць.

11 Но вскоре многие передумали и взяли обратно тех, кого освободили, и снова сделали их рабами.

12 І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи:

12 И пришла к Иеремии весть от Господа:

13 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, кажучи:

13 «Иеремия, вот что говорит Господь, Бог Израиля: „Я вывел твоих предков из Египта, где они были рабами. После этого Я заключил с ними соглашение.

14 „З кінцем семи ро́ків відпустите кожен свого брата єврея, що буде про́даний тобі й послужить тобі шість ро́ків, і відпустиш його вільним від себе“. Та не слухалися Мене ваші батьки́, і не прихилили свого уха до цьо́го.

14 Я сказал твоим предкам: „Каждые семь лет каждый человек должен освобождать своих рабов из рода иудейского. Если у тебя есть иудей, продавший себя в рабство, ты должен его освободить после того, как он отслужит тебе шесть лет”. Но твои предки не слушали Меня и не обращали на Меня внимания.

15 А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кли́калось Ім'я́ Моє.

15 Не так давно вы приняли решение поступать только праведно, и каждый из вас дал свободу иудеям, которые были рабами. В подтверждение этого решения вы заключили со Мной договор в храме имени Моего.

16 Та ви зно́ву збезчестили Ім'я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями.

16 Но теперь вы изменили своё решение и тем обесчестили Моё имя: каждый из вас взял обратно своего раба или рабыню, которых вы освободили. Вы опять загнали их силой в рабство”».

17 Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі!

17 И затем Господь сказал: «Вы, люди, Мне не подчинились, не освободили рабов-иудеев, вы не сдержали своего обещания дать им свободу. Поэтому сейчас Я дам вам свободу — свободу погибнуть от меча, от страшных болезней и от голода, и ваш пример испугает народы других царств на земле, когда они будут слышать о вас.

18 І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надво́є теля та перейшли між його кавалками,

18 Я отдам людей, нарушивших Моё соглашение и не сдержавших обещаний передо Мной. Эти люди разрубили пополам телёнка и прошли между рассечёнными частями.

19 також князі́в Юди та князів Єрусалиму, е́внухів і священиків, та ввесь наро́д Кра́ю, що прохо́дили поміж кавалками цього теля́ти,

19 Вот эти люди, прошедшие между двумя половинами телёнка и заключившие со Мной соглашение: правители Иудеи и Иерусалима, важные судьи, священники и землевладельцы.

20 то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане па́дло їхнє стервом для птаства небесного та для зе́мної звірини...

20 Поэтому Я отдам этих людей их врагам и любому, кто захочет убить их. Тела этих людей станут пищей для птиц и диких зверей.

21 А Седекію, царя Юдиного, та його князі́в віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку ві́йська вавилонського царя, що відходить від вас.

21 Я отдам Седекию, царя Иудеи, и его правителей их врагам и любому, кто захочет убить их. Я отдам Седекию и его людей войску вавилонского царя, несмотря на то что эти армии покинули Иерусалим».

22 Ось Я накажу́, — говорить Господь, — і верну́ їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобу́дуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спусто́шення, — і не буде в них ме́шканця!“

22 Господь говорит: «Но Я прикажу вернуть в Иерусалим вавилонскую армию. Она захватит Иерусалим и сожжёт его дотла, и Я также разрушу все города Иудеи. Они станут пустыней, в которой никто не будет жить».