Вiд Марка

Розділ 9

1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.

2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.

3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!

4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.

6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.

7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.

10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.

11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“

12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?

13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.

14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.

15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.

16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“

17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.

18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.

19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“

20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.

21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.

22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“

23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“

24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“

25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“

26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.

28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“

29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.

30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“

32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.

33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“

34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.

35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“

38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.

39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.

40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!

41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!

42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!

43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,

44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],

46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,

48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!

49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

Евангелие от Марка

Глава 9

1 И Он говорил им: истинно говорю вам: есть некоторые из стоящих здесь, которые не вкусят смерти, доколе не увидят Царства Божия, пришедшего в силе.

2 И через шесть дней берет Иисус Петра, Иакова и Иоанна, и отдельно от других возводит на гору высокую, их одних. И преобразился Он перед ними:

3 и одежды Его сделались блистающими, белыми весьма, такими, что белильщик на земле не может так выбелить.

4 И явились им Илия с Моисеем и беседовали с Иисусом.

5 И сказал Петр Иисусу: Равви, хорошо нам здесь быть, сделаем три шатра: Тебе один, и Моисею один, и Илии один.

6 Ибо не знал он, что сказать, ибо объял их страх.

7 И появилось облако, осеняющее их, и раздался голос из облака: это — Сын Мой Возлюбленный: слушайте Его.

8 И внезапно, посмотрев вокруг, они больше никого не увидели, кроме одного Иисуса с ними.

9 И когда сходили они с горы, Он приказал им никому не рассказывать о том, что видели, пока Сын Человеческий не воскреснет из мертвых.

10 И это слово они удержали, рассуждая между собой, что значит: «когда Он воскреснет из мертвых».

11 И спрашивали Его: почему же книжники говорят, что Илии надлежит придти прежде?

12 И Он сказал им: правда, что Илия должен придти прежде и восстановить всё. А как же написано о Сыне Человеческом, что надлежит Ему много пострадать и быть уничиженным?

13 Но говорю вам, что и Илия пришел, и сделали с ним всё, что им хотелось, как написано о нем.

14 И придя к ученикам, увидели много народа вокруг них и книжников, спорящих с ними.

15 И тотчас весь народ, увидев Его, изумился, и люди, подбегая, приветствовали Его.

16 И Он спросил их: о чем вы спорите с ними?

17 И ответил Ему один из толпы: Учитель, я привел к Тебе сына моего, имеющего духа немого.

18 И где он на него ни нападет, бросает его на землю, и он испускает пену и скрежещет зубами и коченеет; и сказал я ученикам Твоим, чтобы изгнали его, и они не смогли.

19 И Он ответил им: о, род неверный! Доколе с вами буду? Доколе буду выносить вас? Приведите его ко Мне.

20 И привели его к Нему. И увидев Его, дух тотчас свел его сильной судорогой; и упав на землю, он катался, испуская пену.

21 И Иисус спросил отца его: сколько времени, как это случилось с ним? Он же сказал: с детства.

22 И часто в огонь бросал его дух и в воду, чтобы погубить его; но, если что можешь, помоги нам, сжалься над нами.

23 Иисус же сказал ему: ты сказал — «если что можешь». Всё возможно верующему.

24 И тотчас вскричал отец ребенка: верую, помоги моему неверию.

25 Иисус же увидев, что сбегается толпа, возбранил духу нечистому, говоря ему: дух немой и глухой! Я повелеваю тебе, выйди из него и более не входи в него.

26 И вскрикнув и сильно сведя его судорогой, дух вышел; и сделался он, как мертвый, так что многие говорили: умер.

27 Иисус же, взяв его за руку, поднял его, и он встал.

28 И когда вошел Иисус в дом, ученики Его отдельно от других спрашивали Его: почему мы не смогли изгнать его?

29 И Он сказал им: этот род ничем не может быть изгнан: только молитвой.

30 И выйдя оттуда, они проходили через Галилею; и Он не хотел, чтобы кто узнал.

31 Ибо Он давал наставления Своим ученикам и говорил им, что Сын Человеческий будет предан в руки человеческие, и убьют Его, и, убитый, Он через три дня воскреснет.

32 Но они не понимали этого слова и боялись Его спросить.

33 И пришли в Капернаум; и уже в доме Он спрашивал их: что вы дорогой обсуждали?

34 Они же молчали. Ибо дорогой они обсуждали между собой: кто больше?

35 И сев, позвал Двенадцать и говорит им: если кто хочет быть первым, пусть будет из всех последним и всем слугой.

36 И взяв дитя, Он поставил его посреди них и, обняв его, сказал им:

37 кто одного из таких детей примет во имя Мое, Меня принимает, и кто Меня принимает, не Меня принимает, но Пославшего Меня.

38 Сказал Ему Иоанн: Учитель! Мы видели человека, именем Твоим изгоняющего бесов, и препятствовали ему, потому что он не следовал за нами.

39 Иисус же сказал: не препятствуйте ему: не может человек сотворить чудо именем Моим и вскоре сказать на Меня злое.

40 Ибо, кто не против нас, тот за нас.

41 Ибо, кто напоит вас чашей воды ради имени Моего, потому что вы Христовы, истинно говорю вам: не потеряет он награды своей.

42 И кто соблазнит одного из малых сих, верующих в Меня, тому было бы лучше, если бы мельничный жернов облегал его шею, и бросили бы его в море.

43 И если соблазнит тебя рука твоя, отруби ее: лучше тебе без руки войти в жизнь, чем с двумя руками пойти в геенну, в огонь неугасимый.

44

45 И если нога твоя соблазняет тебя, отруби ее: лучше тебе войти в жизнь хромым, чем с двумя ногами быть ввергнутым в геенну.

46

47 И если глаз твой соблазняет тебя, вырви его: лучше тебе кривым войти в Царство Божие, чем с двумя глазами быть ввергнутым в геенну,

48 где червь их не умирает, и огонь не угасает.

49 Ибо каждый будет осолен огнем, и каждая жертва будет осолена солью.

50 Соль хороша: но если соль перестанет быть соленой, чем вернете вы ей силу? Имейте в себе соль и будьте в мире друг с другом.

Вiд Марка

Розділ 9

Евангелие от Марка

Глава 9

1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.

1 И Он говорил им: истинно говорю вам: есть некоторые из стоящих здесь, которые не вкусят смерти, доколе не увидят Царства Божия, пришедшего в силе.

2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.

2 И через шесть дней берет Иисус Петра, Иакова и Иоанна, и отдельно от других возводит на гору высокую, их одних. И преобразился Он перед ними:

3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!

3 и одежды Его сделались блистающими, белыми весьма, такими, что белильщик на земле не может так выбелить.

4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

4 И явились им Илия с Моисеем и беседовали с Иисусом.

5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.

5 И сказал Петр Иисусу: Равви, хорошо нам здесь быть, сделаем три шатра: Тебе один, и Моисею один, и Илии один.

6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.

6 Ибо не знал он, что сказать, ибо объял их страх.

7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

7 И появилось облако, осеняющее их, и раздался голос из облака: это — Сын Мой Возлюбленный: слушайте Его.

8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

8 И внезапно, посмотрев вокруг, они больше никого не увидели, кроме одного Иисуса с ними.

9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.

9 И когда сходили они с горы, Он приказал им никому не рассказывать о том, что видели, пока Сын Человеческий не воскреснет из мертвых.

10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.

10 И это слово они удержали, рассуждая между собой, что значит: «когда Он воскреснет из мертвых».

11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“

11 И спрашивали Его: почему же книжники говорят, что Илии надлежит придти прежде?

12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?

12 И Он сказал им: правда, что Илия должен придти прежде и восстановить всё. А как же написано о Сыне Человеческом, что надлежит Ему много пострадать и быть уничиженным?

13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.

13 Но говорю вам, что и Илия пришел, и сделали с ним всё, что им хотелось, как написано о нем.

14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.

14 И придя к ученикам, увидели много народа вокруг них и книжников, спорящих с ними.

15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.

15 И тотчас весь народ, увидев Его, изумился, и люди, подбегая, приветствовали Его.

16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“

16 И Он спросил их: о чем вы спорите с ними?

17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.

17 И ответил Ему один из толпы: Учитель, я привел к Тебе сына моего, имеющего духа немого.

18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.

18 И где он на него ни нападет, бросает его на землю, и он испускает пену и скрежещет зубами и коченеет; и сказал я ученикам Твоим, чтобы изгнали его, и они не смогли.

19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“

19 И Он ответил им: о, род неверный! Доколе с вами буду? Доколе буду выносить вас? Приведите его ко Мне.

20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.

20 И привели его к Нему. И увидев Его, дух тотчас свел его сильной судорогой; и упав на землю, он катался, испуская пену.

21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.

21 И Иисус спросил отца его: сколько времени, как это случилось с ним? Он же сказал: с детства.

22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“

22 И часто в огонь бросал его дух и в воду, чтобы погубить его; но, если что можешь, помоги нам, сжалься над нами.

23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“

23 Иисус же сказал ему: ты сказал — «если что можешь». Всё возможно верующему.

24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“

24 И тотчас вскричал отец ребенка: верую, помоги моему неверию.

25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“

25 Иисус же увидев, что сбегается толпа, возбранил духу нечистому, говоря ему: дух немой и глухой! Я повелеваю тебе, выйди из него и более не входи в него.

26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.

26 И вскрикнув и сильно сведя его судорогой, дух вышел; и сделался он, как мертвый, так что многие говорили: умер.

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.

27 Иисус же, взяв его за руку, поднял его, и он встал.

28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“

28 И когда вошел Иисус в дом, ученики Его отдельно от других спрашивали Его: почему мы не смогли изгнать его?

29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.

29 И Он сказал им: этот род ничем не может быть изгнан: только молитвой.

30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

30 И выйдя оттуда, они проходили через Галилею; и Он не хотел, чтобы кто узнал.

31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“

31 Ибо Он давал наставления Своим ученикам и говорил им, что Сын Человеческий будет предан в руки человеческие, и убьют Его, и, убитый, Он через три дня воскреснет.

32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.

32 Но они не понимали этого слова и боялись Его спросить.

33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“

33 И пришли в Капернаум; и уже в доме Он спрашивал их: что вы дорогой обсуждали?

34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.

34 Они же молчали. Ибо дорогой они обсуждали между собой: кто больше?

35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“

35 И сев, позвал Двенадцать и говорит им: если кто хочет быть первым, пусть будет из всех последним и всем слугой.

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

36 И взяв дитя, Он поставил его посреди них и, обняв его, сказал им:

37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“

37 кто одного из таких детей примет во имя Мое, Меня принимает, и кто Меня принимает, не Меня принимает, но Пославшего Меня.

38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.

38 Сказал Ему Иоанн: Учитель! Мы видели человека, именем Твоим изгоняющего бесов, и препятствовали ему, потому что он не следовал за нами.

39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.

39 Иисус же сказал: не препятствуйте ему: не может человек сотворить чудо именем Моим и вскоре сказать на Меня злое.

40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!

40 Ибо, кто не против нас, тот за нас.

41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!

41 Ибо, кто напоит вас чашей воды ради имени Моего, потому что вы Христовы, истинно говорю вам: не потеряет он награды своей.

42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!

42 И кто соблазнит одного из малых сих, верующих в Меня, тому было бы лучше, если бы мельничный жернов облегал его шею, и бросили бы его в море.

43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,

43 И если соблазнит тебя рука твоя, отруби ее: лучше тебе без руки войти в жизнь, чем с двумя руками пойти в геенну, в огонь неугасимый.

44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

44

45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],

45 И если нога твоя соблазняет тебя, отруби ее: лучше тебе войти в жизнь хромым, чем с двумя ногами быть ввергнутым в геенну.

46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

46

47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,

47 И если глаз твой соблазняет тебя, вырви его: лучше тебе кривым войти в Царство Божие, чем с двумя глазами быть ввергнутым в геенну,

48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!

48 где червь их не умирает, и огонь не угасает.

49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

49 Ибо каждый будет осолен огнем, и каждая жертва будет осолена солью.

50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

50 Соль хороша: но если соль перестанет быть соленой, чем вернете вы ей силу? Имейте в себе соль и будьте в мире друг с другом.