1-а царiвРозділ 1 |
|
1 |
|
2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“ |
|
3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя. |
|
4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її. |
|
5 |
|
6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі. |
|
7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії. |
|
8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією. |
|
9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг. |
|
10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав. |
|
11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те? |
|
12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на! |
|
13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія? |
|
14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“. |
|
15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві. |
|
16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“ |
|
17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм. |
|
18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те. |
|
19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав. |
|
20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому. |
|
21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“. |
|
22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н. |
|
23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі. |
|
24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм? |
|
25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія! |
|
26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав. |
|
27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“ |
|
28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем. |
|
29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, — |
|
30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“ |
|
31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“ |
|
32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя. |
|
33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону. |
|
34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон! |
|
35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“. |
|
36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя! |
|
37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“ |
|
38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону. |
|
39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“ |
|
40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу! |
|
41 |
|
42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“ |
|
43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона! |
|
44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю. |
|
45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули. |
|
46 І Соломон уже засів на троні царства. |
|
47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм. |
|
48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“ |
|
49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою... |
|
50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника. |
|
51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“ |
|
52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“. |
|
53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“ |
3-я книга ЦарствГлава 1 |
|
1 |
|
2 И сказали ему слуги его: не поискать ли для государя, нашего царя, молодой девицы, которая бы предстояла пред царем, и была ему прислужницею, и спала бы в объятиях твоих, и тепло было бы государю нашему царю? |
|
3 И искали красивой девицы во всем округе Израилевом, и нашли Ависагу Сунамитянку, и привели ее к царю. |
|
4 Девица сия была весьма красива, и была у царя прислужницею, и служила ему: но царь не знал ее на ложе. |
|
5 |
|
6 Отец его во всю жизнь его не огорчал его, и не говаривал: для чего ты так делаешь? Он же был весьма красив видом, и мать его родила его после Авессалома. |
|
7 Он был в сношении с Иоавом, сыном Церуии, и с Авиафаром священником, которые помогали Адонии. |
|
8 Цадок же священник и Бенаия, сын Иегоиады, и Нафан пророк, и Шимей, и Рей, и отборные ратники, которые были у Давида, не были на стороне Адонии. |
|
9 И заколол Адония овец и быков и откормленный скот при камне Зохелефе, который подле Ен-Рогела; и позвал всех братьев своих, сыновей царских, и всех мужей Иудиных, служивших при царе. |
|
10 Нафана же пророка, и Бенаию, и отборных ратников, и Соломона, брата своего, не позвал. |
|
11 |
|
12 Итак поди, я даю тебе совет; спасай душу свою, и душу сына своего Соломона. |
|
13 Поди, и приди к царю Давиду, и скажи ему: не ты ли государь мой, царь, клялся рабе твоей, говоря: царем после меня будет сын твой Соломон, он сядет на престоле моем? Почему же сделался царем Адония? |
|
14 Вот, когда ты еще будешь говорить там с царем, и я войду после тебя и подкреплю слова твои. |
|
15 |
|
16 И наклонилась Вирсавия, и поклонилась царю. Царь сказал ей: что ты? |
|
17 Она сказала ему: государь мой, ты клялся рабе твоей Господом, Богом твоим: после меня царем будет сын твой Соломон и он сядет на престоле моем. |
|
18 Но вот теперь воцарился Адония; а ты, государь мой царь, и не знаешь. |
|
19 Он заколол множество быков, и откормленного скота, и овец, и позвал всех сыновей царевых, и Авиафара священника, и Иоава военачальника, а Соломона раба твоего не позвал. |
|
20 Но государь мой, царь, взоры всех Израильтян обращены на тебя, чтобы ты объявил им, кому сидеть на престоле государя моего, царя, после него. |
|
21 Иначе, когда государь мой, царь ляжет с отцами своими, тогда я и сын мой Соломон будем признаны преступниками. |
|
22 |
|
23 Царю доложили, и сказали: вот, Нафан пророк. И пришел он пред царя, и поклонился лицем до земли. |
|
24 И сказал Нафан: государь мой, царь, ты ли сказал: Адония будет царем после меня, и сядет на престоле моем? |
|
25 Ибо он сегодня пошел и заколол множество быков, и откормленного скота, и овец, и созвал всех сыновей царевых, и военачальников, и Авиафара священника; и вот они едят, и пьют у него, и говорят: да живет царь Адония! |
|
26 А меня, раба твоего, и Цадока священника, и Бенаию, сына Иегоиады, и Соломона, раба твоего, он не позвал. |
|
27 Если по воле государя моего, царя, сделано дело сие, то для чего ты не объявил рабу твоему, кому сидеть на престоле государя моего, царя, после него? |
|
28 И отвечал царь Давид, и сказал: позовите ко мне Вирсавию. И пришла она к царю, и стала пред царем. |
|
29 Царь поклялся, и сказал: жив Господь, Который избавляет душу мою от всякого бедствия! |
|
30 Как я клялся тебе Господом, Богом Израилевым, говоря: царем после меня будет сын твой Соломон, и будет сидеть на престоле моем вместо меня, так и сделаю сегодня. |
|
31 И наклонилась Вирсавия лицем до земли, и поклонилась царю, и сказала: вечно живи, государь мой, царь Давид! |
|
32 |
|
33 И сказал им царь: возьмите с собою служащих при государе вашем, посадите Соломона, сына моего, на лошака моего, и проводите его в Гихон. |
|
34 Там пусть помажет его Цадок священник, и Нафан пророк, царем над Израилем; и затрубите трубою, и скажите: да живет царь Соломон! |
|
35 Потом подите за ним, и он придет и сядет на престоле моем, и будет царем вместо меня. Ему я завещаю быть владыкою над Израилем и Иудою. |
|
36 И отвечал Бенаия, сын Иегоиады, царю, и сказал: аминь. Да изречет так Господь, Бог государя моего, царя: |
|
37 Как был Господь с государем царем, так да будет и с Соломоном! и да возвысит престол его выше престола государя моего, царя Давида. |
|
38 |
|
39 И взял Цадок священник рог елея из скинии, и помазал Соломона, и затрубили трубою, и весь народ сказал: да живет царь Соломон! |
|
40 И весь народ шел за ним, играя на свирелях, и веселясь великим веселием, так что земля раздиралась от шума его. |
|
41 |
|
42 Когда еще он говорил, вот пришел Ионафан, сын Авиафара, священника, и сказал Адония: подойди, ты человек благородный и верно скажешь добрую весть. |
|
43 И отвечал Иоанафан и сказал Адонии: нет, государь наш, царь Давид поставил царем Соломона. |
|
44 Царь послал с ним Цадока священника, и Нафана пророка, и Бенаию, сына Иегоиады, и Крефеев, и Флефеев, и посадили его на лошака царского. |
|
45 И помазали его Цадок священник и Нафан пророк царем в Гихоне, и пошли оттуда с веселием, и взволновался город: вот, от чего шум, который вы слышали. |
|
46 Соломон уже воссел на царский престол. |
|
47 И уже служащие при царе приходили поздравлять государя, нашего царя, Давида, и говорили: да соделает Бог твой имя Соломона славнее твоего имени, и да возвысит престол его выше твоего престола; и царь поклонился Господу на ложе. |
|
48 И так говорил царь: благословен Господь, Бог Израилев, Который сегодня дал сидящего на престоле моем, и мои глаза это видят. |
|
49 |
|
50 И Адония, боясь Соломона, встал, пошел, и ухватился за рога жертвенника. |
|
51 И донесено Соломону, и сказано: вот, Адония убоялся царя Соломона, и вот, ухватился за рога жертвенника, и говорит: пусть поклянется мне сегодня царь Соломон, что он не умертвит раба своего мечем. |
|
52 И сказал Соломон: если он будет вести себя, как человек благородный, то ни один волос не спадет с него на землю; а если найдется в нем что худое, то умрет. |
|
53 И послал царь Соломон и привели его от жертвенника. Он пришел, и поклонился царю Соломону. И сказал ему Соломон: пойди в свой дом. |
1-а царiвРозділ 1 |
3-я книга ЦарствГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“ |
2 И сказали ему слуги его: не поискать ли для государя, нашего царя, молодой девицы, которая бы предстояла пред царем, и была ему прислужницею, и спала бы в объятиях твоих, и тепло было бы государю нашему царю? |
|
3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя. |
3 И искали красивой девицы во всем округе Израилевом, и нашли Ависагу Сунамитянку, и привели ее к царю. |
|
4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її. |
4 Девица сия была весьма красива, и была у царя прислужницею, и служила ему: но царь не знал ее на ложе. |
|
5 |
5 |
|
6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі. |
6 Отец его во всю жизнь его не огорчал его, и не говаривал: для чего ты так делаешь? Он же был весьма красив видом, и мать его родила его после Авессалома. |
|
7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії. |
7 Он был в сношении с Иоавом, сыном Церуии, и с Авиафаром священником, которые помогали Адонии. |
|
8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією. |
8 Цадок же священник и Бенаия, сын Иегоиады, и Нафан пророк, и Шимей, и Рей, и отборные ратники, которые были у Давида, не были на стороне Адонии. |
|
9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг. |
9 И заколол Адония овец и быков и откормленный скот при камне Зохелефе, который подле Ен-Рогела; и позвал всех братьев своих, сыновей царских, и всех мужей Иудиных, служивших при царе. |
|
10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав. |
10 Нафана же пророка, и Бенаию, и отборных ратников, и Соломона, брата своего, не позвал. |
|
11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те? |
11 |
|
12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на! |
12 Итак поди, я даю тебе совет; спасай душу свою, и душу сына своего Соломона. |
|
13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія? |
13 Поди, и приди к царю Давиду, и скажи ему: не ты ли государь мой, царь, клялся рабе твоей, говоря: царем после меня будет сын твой Соломон, он сядет на престоле моем? Почему же сделался царем Адония? |
|
14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“. |
14 Вот, когда ты еще будешь говорить там с царем, и я войду после тебя и подкреплю слова твои. |
|
15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві. |
15 |
|
16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“ |
16 И наклонилась Вирсавия, и поклонилась царю. Царь сказал ей: что ты? |
|
17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм. |
17 Она сказала ему: государь мой, ты клялся рабе твоей Господом, Богом твоим: после меня царем будет сын твой Соломон и он сядет на престоле моем. |
|
18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те. |
18 Но вот теперь воцарился Адония; а ты, государь мой царь, и не знаешь. |
|
19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав. |
19 Он заколол множество быков, и откормленного скота, и овец, и позвал всех сыновей царевых, и Авиафара священника, и Иоава военачальника, а Соломона раба твоего не позвал. |
|
20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому. |
20 Но государь мой, царь, взоры всех Израильтян обращены на тебя, чтобы ты объявил им, кому сидеть на престоле государя моего, царя, после него. |
|
21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“. |
21 Иначе, когда государь мой, царь ляжет с отцами своими, тогда я и сын мой Соломон будем признаны преступниками. |
|
22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н. |
22 |
|
23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі. |
23 Царю доложили, и сказали: вот, Нафан пророк. И пришел он пред царя, и поклонился лицем до земли. |
|
24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм? |
24 И сказал Нафан: государь мой, царь, ты ли сказал: Адония будет царем после меня, и сядет на престоле моем? |
|
25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія! |
25 Ибо он сегодня пошел и заколол множество быков, и откормленного скота, и овец, и созвал всех сыновей царевых, и военачальников, и Авиафара священника; и вот они едят, и пьют у него, и говорят: да живет царь Адония! |
|
26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав. |
26 А меня, раба твоего, и Цадока священника, и Бенаию, сына Иегоиады, и Соломона, раба твоего, он не позвал. |
|
27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“ |
27 Если по воле государя моего, царя, сделано дело сие, то для чего ты не объявил рабу твоему, кому сидеть на престоле государя моего, царя, после него? |
|
28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем. |
28 И отвечал царь Давид, и сказал: позовите ко мне Вирсавию. И пришла она к царю, и стала пред царем. |
|
29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, — |
29 Царь поклялся, и сказал: жив Господь, Который избавляет душу мою от всякого бедствия! |
|
30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“ |
30 Как я клялся тебе Господом, Богом Израилевым, говоря: царем после меня будет сын твой Соломон, и будет сидеть на престоле моем вместо меня, так и сделаю сегодня. |
|
31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“ |
31 И наклонилась Вирсавия лицем до земли, и поклонилась царю, и сказала: вечно живи, государь мой, царь Давид! |
|
32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя. |
32 |
|
33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону. |
33 И сказал им царь: возьмите с собою служащих при государе вашем, посадите Соломона, сына моего, на лошака моего, и проводите его в Гихон. |
|
34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон! |
34 Там пусть помажет его Цадок священник, и Нафан пророк, царем над Израилем; и затрубите трубою, и скажите: да живет царь Соломон! |
|
35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“. |
35 Потом подите за ним, и он придет и сядет на престоле моем, и будет царем вместо меня. Ему я завещаю быть владыкою над Израилем и Иудою. |
|
36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя! |
36 И отвечал Бенаия, сын Иегоиады, царю, и сказал: аминь. Да изречет так Господь, Бог государя моего, царя: |
|
37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“ |
37 Как был Господь с государем царем, так да будет и с Соломоном! и да возвысит престол его выше престола государя моего, царя Давида. |
|
38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону. |
38 |
|
39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“ |
39 И взял Цадок священник рог елея из скинии, и помазал Соломона, и затрубили трубою, и весь народ сказал: да живет царь Соломон! |
|
40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу! |
40 И весь народ шел за ним, играя на свирелях, и веселясь великим веселием, так что земля раздиралась от шума его. |
|
41 |
41 |
|
42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“ |
42 Когда еще он говорил, вот пришел Ионафан, сын Авиафара, священника, и сказал Адония: подойди, ты человек благородный и верно скажешь добрую весть. |
|
43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона! |
43 И отвечал Иоанафан и сказал Адонии: нет, государь наш, царь Давид поставил царем Соломона. |
|
44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю. |
44 Царь послал с ним Цадока священника, и Нафана пророка, и Бенаию, сына Иегоиады, и Крефеев, и Флефеев, и посадили его на лошака царского. |
|
45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули. |
45 И помазали его Цадок священник и Нафан пророк царем в Гихоне, и пошли оттуда с веселием, и взволновался город: вот, от чего шум, который вы слышали. |
|
46 І Соломон уже засів на троні царства. |
46 Соломон уже воссел на царский престол. |
|
47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм. |
47 И уже служащие при царе приходили поздравлять государя, нашего царя, Давида, и говорили: да соделает Бог твой имя Соломона славнее твоего имени, и да возвысит престол его выше твоего престола; и царь поклонился Господу на ложе. |
|
48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“ |
48 И так говорил царь: благословен Господь, Бог Израилев, Который сегодня дал сидящего на престоле моем, и мои глаза это видят. |
|
49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою... |
49 |
|
50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника. |
50 И Адония, боясь Соломона, встал, пошел, и ухватился за рога жертвенника. |
|
51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“ |
51 И донесено Соломону, и сказано: вот, Адония убоялся царя Соломона, и вот, ухватился за рога жертвенника, и говорит: пусть поклянется мне сегодня царь Соломон, что он не умертвит раба своего мечем. |
|
52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“. |
52 И сказал Соломон: если он будет вести себя, как человек благородный, то ни один волос не спадет с него на землю; а если найдется в нем что худое, то умрет. |
|
53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“ |
53 И послал царь Соломон и привели его от жертвенника. Он пришел, и поклонился царю Соломону. И сказал ему Соломон: пойди в свой дом. |