CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Цар. 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

2-а царiв

Розділ 22

1 Йосі́я був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я́ його матері Єдида, дочка́ Адаї з Боцкату.

2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:

4 „Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелі́чить те срібло, що зне́сене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі́ поро́га.

5 І нехай дадуть його на руку викона́вцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушко́дження хра́му, —

6 тесляра́м, і будівни́чим, і муляра́м, щоб купувати дерево та те́сане каміння на направу хра́му.

7 Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що да́не на їхню руку, бо чесно вони роблять“.

8 І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі Книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.

9 І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: „Раби твої ви́сипали те срібло, що зна́йдене в домі, і дали́ його на руку виконавцям робо́ти, поставленим у Господньому домі“.

10 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав її перед царем.

11 І сталося, як цар почув слова Книги Зако́ну, то роздер свої шати...

12 І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царе́вому слузі, говорячи:

13 „Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї зна́йденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас“.

14 І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сто́рожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Ново́му Місті, — і говорили до неї.

15 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

16 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі слова́ тієї книги, що читав Юдин цар,

17 за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гніви́ти Мене всім ді́лом своїх рук. І розпали́вся Мій гнів на це місце, — і він не погасне!

18 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова́, які ти чув:

19 За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.

20 Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві.

Четвёртая хроника царств

Глава 22

1 Иосии было восемь лет, когда он стал царём, и правил он в Иерусалиме тридцать один год. Его мать звали Иедида, она была дочерью Адаи, родом из Боцката.

2 Иосия делал то, что было правильным в глазах Вечного, и ходил всеми путями своего предка Давуда, не уклоняясь ни вправо, ни влево.

3 На восемнадцатом году своего правления царь Иосия послал писаря Шафана, сына Ацалии, внука Мешуллама, в храм Вечного. Он сказал:

4 – Ступай к главному священнослужителю Хилкии, пусть он пересчитает деньги, принесённые в храм Вечного, которые привратники собрали у народа.

5 Пусть их отдадут тем, кто наблюдает за храмовыми работами, а они пусть заплатят рабочим, которые ремонтируют храм Вечного, –

6 плотникам, строителям и каменщикам. Пусть они также покупают дерево и тёсаный камень, чтобы восстанавливать храм.

7 Отчёта за доверенные им деньги с них требовать не нужно, потому что они действуют честно.

8 Главный священнослужитель Хилкия сказал писарю Шафану: – Я нашёл в храме Вечного книгу Закона. Он отдал её Шафану, и тот её прочитал.

9 После этого писарь Шафан пришёл к царю и доложил ему: – Твои рабы взяли деньги, какие нашлись в храме Вечного, и отдали их тем, кто наблюдает за храмовыми работами.

10 Затем писарь Шафан сказал царю: – Священнослужитель Хилкия дал мне одну книгу. И Шафан стал читать из неё перед царём.

11 Услышав слова из книги Закона, царь разорвал на себе одежду.

12 Он приказал священнослужителю Хилкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, сыну Михея, писарю Шафану и царскому слуге Асаи:

13 – Пойдите и вопросите Вечного за меня, за народ и за всю Иудею о том, что написано в найденной книге. Велик гнев Вечного, вспыхнувший на нас из-за того, что наши отцы не слушали слов этой книги: они не поступали так, как она предписывает нам.

14 И священнослужитель Хилкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асая пошли поговорить с пророчицей Олданой, женой Шаллума, сына Тиквы, внука Хархаса, хранителя одежд. Олдана жила в новой части Иерусалима.

15 Она сказала им: – Так говорит Вечный, Бог Исраила: «Скажите человеку, который послал вас ко Мне:

16 „Так говорит Вечный: Я наведу на это место и его обитателей беду, как написано в книге, которую читал царь Иудеи.

17 Из-за того, что они оставили Меня, возжигали благовония другим богам и вызывали Мой гнев идолами, которые сделали их руки, Мой гнев на это место вспыхнет и не угаснет“.

18 Скажите царю Иудеи, который послал вас вопросить Вечного: „Так говорит Вечный, Бог Исраила, о словах, которые ты слышал:

19 Так как твоё сердце смягчилось, и ты смирил себя перед Вечным, услышав, как Я сказал против этого места и его обитателей, что им суждены опустошение и проклятие, и так как ты разорвал на себе одежду и плакал предо Мной, то и Я услышал тебя, – возвещает Вечный. –

20 Поэтому Я возьму тебя к твоим предкам, и тебя похоронят в мире. Твои глаза не увидят всей той беды, которую Я наведу на это место“». И они передали её ответ царю.

2-а царiв

Розділ 22

Четвёртая хроника царств

Глава 22

1 Йосі́я був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я́ його матері Єдида, дочка́ Адаї з Боцкату.

1 Иосии было восемь лет, когда он стал царём, и правил он в Иерусалиме тридцать один год. Его мать звали Иедида, она была дочерью Адаи, родом из Боцката.

2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

2 Иосия делал то, что было правильным в глазах Вечного, и ходил всеми путями своего предка Давуда, не уклоняясь ни вправо, ни влево.

3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:

3 На восемнадцатом году своего правления царь Иосия послал писаря Шафана, сына Ацалии, внука Мешуллама, в храм Вечного. Он сказал:

4 „Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелі́чить те срібло, що зне́сене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі́ поро́га.

4 – Ступай к главному священнослужителю Хилкии, пусть он пересчитает деньги, принесённые в храм Вечного, которые привратники собрали у народа.

5 І нехай дадуть його на руку викона́вцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушко́дження хра́му, —

5 Пусть их отдадут тем, кто наблюдает за храмовыми работами, а они пусть заплатят рабочим, которые ремонтируют храм Вечного, –

6 тесляра́м, і будівни́чим, і муляра́м, щоб купувати дерево та те́сане каміння на направу хра́му.

6 плотникам, строителям и каменщикам. Пусть они также покупают дерево и тёсаный камень, чтобы восстанавливать храм.

7 Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що да́не на їхню руку, бо чесно вони роблять“.

7 Отчёта за доверенные им деньги с них требовать не нужно, потому что они действуют честно.

8 І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі Книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.

8 Главный священнослужитель Хилкия сказал писарю Шафану: – Я нашёл в храме Вечного книгу Закона. Он отдал её Шафану, и тот её прочитал.

9 І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: „Раби твої ви́сипали те срібло, що зна́йдене в домі, і дали́ його на руку виконавцям робо́ти, поставленим у Господньому домі“.

9 После этого писарь Шафан пришёл к царю и доложил ему: – Твои рабы взяли деньги, какие нашлись в храме Вечного, и отдали их тем, кто наблюдает за храмовыми работами.

10 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав її перед царем.

10 Затем писарь Шафан сказал царю: – Священнослужитель Хилкия дал мне одну книгу. И Шафан стал читать из неё перед царём.

11 І сталося, як цар почув слова Книги Зако́ну, то роздер свої шати...

11 Услышав слова из книги Закона, царь разорвал на себе одежду.

12 І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царе́вому слузі, говорячи:

12 Он приказал священнослужителю Хилкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, сыну Михея, писарю Шафану и царскому слуге Асаи:

13 „Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї зна́йденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас“.

13 – Пойдите и вопросите Вечного за меня, за народ и за всю Иудею о том, что написано в найденной книге. Велик гнев Вечного, вспыхнувший на нас из-за того, что наши отцы не слушали слов этой книги: они не поступали так, как она предписывает нам.

14 І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сто́рожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Ново́му Місті, — і говорили до неї.

14 И священнослужитель Хилкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асая пошли поговорить с пророчицей Олданой, женой Шаллума, сына Тиквы, внука Хархаса, хранителя одежд. Олдана жила в новой части Иерусалима.

15 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

15 Она сказала им: – Так говорит Вечный, Бог Исраила: «Скажите человеку, который послал вас ко Мне:

16 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі слова́ тієї книги, що читав Юдин цар,

16 „Так говорит Вечный: Я наведу на это место и его обитателей беду, как написано в книге, которую читал царь Иудеи.

17 за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гніви́ти Мене всім ді́лом своїх рук. І розпали́вся Мій гнів на це місце, — і він не погасне!

17 Из-за того, что они оставили Меня, возжигали благовония другим богам и вызывали Мой гнев идолами, которые сделали их руки, Мой гнев на это место вспыхнет и не угаснет“.

18 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова́, які ти чув:

18 Скажите царю Иудеи, который послал вас вопросить Вечного: „Так говорит Вечный, Бог Исраила, о словах, которые ты слышал:

19 За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.

19 Так как твоё сердце смягчилось, и ты смирил себя перед Вечным, услышав, как Я сказал против этого места и его обитателей, что им суждены опустошение и проклятие, и так как ты разорвал на себе одежду и плакал предо Мной, то и Я услышал тебя, – возвещает Вечный. –

20 Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві.

20 Поэтому Я возьму тебя к твоим предкам, и тебя похоронят в мире. Твои глаза не увидят всей той беды, которую Я наведу на это место“». И они передали её ответ царю.