2-а хронiкиРозділ 23 |
|
1 |
|
2 І обійшли вони Юду, і зібрали зо всіх Юдиних міст Левитів та голів Ізраїлевих домів, і прийшли до Єрусалиму. |
|
3 І ввесь збір склав у Божому домі умову з царем. І сказав їм Єгояда: „Оце царськи́й син буде царювати, як говорив Господь про Давидових синів. |
|
4 Оце та річ, яку зробите: третина з вас, що прихо́дите в суботу, із священиків та з Левитів, будете за придве́рних біля порогів. |
|
5 А третина — при царсько́му домі, а третина — при брамі Єсод, а ввесь наро́д — у подві́р'ях Господнього дому. |
|
6 І нехай не входить до Господнього дому ніхто, окрім священиків та тих, хто прислуго́вує із Левитів, — вони вві́йдуть, бо освя́чені вони, а ввесь народ буде пильнувати Господньої сторо́жі. |
|
7 І оточать Левити царя навко́ло, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто чужий увійшов би до дому, нехай буде забитий! І будете ви з царем при вході його та при виході його“. |
|
8 І зробили Левити та ввесь Юда все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та відходять у суботу, бо священик Єгояда не звільнив черг. |
|
9 І дав священик Єгояда сотникам ра́тища, і малі щити́, і інші щити́, що належали цареві Давидові, що були в Божому домі. |
|
10 І поставив він увесь народ, а кожен мав свою зброю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при же́ртівнику та при домі, навко́ло біля царя. |
|
11 І ви́вели вони царсько́го сина, і поклали на нього корону та звої Зако́ну. І зробили вони його царем, і пома́зали його Єгояда та сини його, та й крикнули: „Нехай живе цар!“ |
|
12 І почула Аталія голос наро́ду, що бігав та сла́вив царя, і прийшла до наро́ду до Господнього дому. |
|
13 І побачила вона, аж ось цар стоїть на помо́сті своїм при вході, а при царі зверхники та су́рми, а ввесь народ краю радіє та сурми́ть у су́рми, а співаки — з музичними знаря́ддями, що подавали до ві́дома знаки́ на хвалу́. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: „Змова, змова!“ |
|
14 А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над ві́йськом, і сказав до них: „Виведіть її поміж шере́ги, а хто інший пі́де за нею, — нехай буде забитий мече́м!“ Бо священик сказав: „Не заб'єте її в Господньому домі!“ |
|
15 І зробили їй про́хід, і вона вийшла входом Кінської брами до царсько́го дому, і там забили її. |
|
16 І склав Єгояда умову між собою й між усім наро́дом та між царем, щоб бути народом Господнім. |
|
17 І ввійшов увесь наро́д до Ваалового дому, та й порозбива́ли його та же́ртівники його, і бовва́нів його зо́всім полама́ли, а Маттана, Ваалового священика, убили перед же́ртівниками. |
|
18 А в Господньому домі Єгояда віддав уря́ди на руку священиків та Левитів, яких поділив Давид над Господнім домом, щоб прино́сити Господні цілопа́лення, як написано в Мойсеєвім Зако́ні, з радістю та зо співом, за уста́вом Давидовим. |
|
19 А при брамах Господнього дому поставив він придве́рних, щоб не ввійшов хто будь-чим нечистий. |
|
20 І взяв він сотників, і вельмож, і тих, що старшину́ють над наро́дом, та ввесь наро́д кра́ю, і відвели́ царя з Господнього дому. І ввійшли вони через горі́шню браму до царсько́го дому, і посадили царя на троні царства. |
|
21 І радів увесь народ кра́ю, а місто заспоко́їлося. А Аталію вбили мече́м. |
Вторая летописьГлава 23 |
|
1 |
|
2 Они прошли по всей Иудее и собрали левитов и глав исраильских семейств из всех городов. Когда они пришли в Иерусалим, |
|
3 всё собрание заключило в храме Всевышнего соглашение с царём. |
|
4 И вот, что вы должны сделать: треть из вас – священнослужители и левиты, которые заступают на службу по субботам – должны стеречь двери храма, |
|
5 треть из вас – царский дворец, треть – ворота Основания, а весь народ должен находиться во дворах храма Вечного. |
|
6 Пусть никто не входит в храм Вечного, кроме священнослужителей и левитов, которые на службе, – они могут войти, потому что освятились, а весь остальной народ должен оставаться снаружи, как и повелел им Вечный. |
|
7 Левиты должны встать вокруг царя, каждый с оружием в руках. Всякого, кто войдёт в храм, следует убивать. Будьте при царе, куда бы он ни пошёл. |
|
8 Левиты и все мужчины Иудеи сделали всё так, как приказал священнослужитель Иодай. Каждый взял своих людей – и тех, кто заступал на службу в ту субботу, и тех, кто в ту субботу уходил со службы, потому что священнослужитель Иодай не отпустил ни одного из группы священнослужителей. |
|
9 Он раздал сотникам копья с большими и маленькими щитами, которые некогда принадлежали царю Давуду и находились в храме Вечного. |
|
10 Он поставил всех людей, каждого с оружием в руках, вокруг царя – от южной стороны храма до северной, вокруг жертвенника и храма. |
|
11 Иодай и его сыновья вывели сына царя, возложили на него корону, дали ему копию Закона и провозгласили его царём. Его помазали и воскликнули: |
|
12 Услышав шум народа, бегущего и выкрикивающего приветствия царю, Аталия отправилась к ним в храм Вечного. |
|
13 Она посмотрела и увидела: у царской колонны при входе стоял царь! Возле него были начальники отрядов и трубачи, и весь народ страны ликовал и трубил в трубы, а певцы с музыкальными инструментами пели прославляющие песни. Аталия разорвала на себе одежду и закричала: |
|
14 Священнослужитель Иодай вызвал сотников, которые распоряжались войском, и сказал им: |
|
15 Её схватили и привели ко входу Конских ворот царского дворца, и там её предали смерти. |
|
16 А Иодай заключил соглашение, что он сам, народ и царь будут народом Вечного. |
|
17 Весь народ пошёл к храму Баала и разрушил его. Они разбили на куски жертвенники и идолов и убили перед жертвенниками Маттана, жреца Баала. |
|
18 Затем Иодай поручил присмотр за храмом Вечного священнослужителям-левитам. Им Давуд определил служение в храме, чтобы они приносили всесожжения Вечному, как написано в Законе Мусы, с радостью и пением, как приказал Давуд. |
|
19 Ещё он поставил у ворот храма Вечного привратников, чтобы тот, кто был почему-либо нечист, не мог туда войти. |
|
20 Он взял с собой сотников, приближённых царя, правителей и весь народ страны, и они вместе вывели царя из храма Вечного и вошли в царский дворец через Верхние ворота. Они посадили царя на царский престол, |
|
21 и весь народ страны ликовал. А город, после того как Аталия была убита мечом, успокоился. |
2-а хронiкиРозділ 23 |
Вторая летописьГлава 23 |
|
1 |
1 |
|
2 І обійшли вони Юду, і зібрали зо всіх Юдиних міст Левитів та голів Ізраїлевих домів, і прийшли до Єрусалиму. |
2 Они прошли по всей Иудее и собрали левитов и глав исраильских семейств из всех городов. Когда они пришли в Иерусалим, |
|
3 І ввесь збір склав у Божому домі умову з царем. І сказав їм Єгояда: „Оце царськи́й син буде царювати, як говорив Господь про Давидових синів. |
3 всё собрание заключило в храме Всевышнего соглашение с царём. |
|
4 Оце та річ, яку зробите: третина з вас, що прихо́дите в суботу, із священиків та з Левитів, будете за придве́рних біля порогів. |
4 И вот, что вы должны сделать: треть из вас – священнослужители и левиты, которые заступают на службу по субботам – должны стеречь двери храма, |
|
5 А третина — при царсько́му домі, а третина — при брамі Єсод, а ввесь наро́д — у подві́р'ях Господнього дому. |
5 треть из вас – царский дворец, треть – ворота Основания, а весь народ должен находиться во дворах храма Вечного. |
|
6 І нехай не входить до Господнього дому ніхто, окрім священиків та тих, хто прислуго́вує із Левитів, — вони вві́йдуть, бо освя́чені вони, а ввесь народ буде пильнувати Господньої сторо́жі. |
6 Пусть никто не входит в храм Вечного, кроме священнослужителей и левитов, которые на службе, – они могут войти, потому что освятились, а весь остальной народ должен оставаться снаружи, как и повелел им Вечный. |
|
7 І оточать Левити царя навко́ло, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто чужий увійшов би до дому, нехай буде забитий! І будете ви з царем при вході його та при виході його“. |
7 Левиты должны встать вокруг царя, каждый с оружием в руках. Всякого, кто войдёт в храм, следует убивать. Будьте при царе, куда бы он ни пошёл. |
|
8 І зробили Левити та ввесь Юда все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та відходять у суботу, бо священик Єгояда не звільнив черг. |
8 Левиты и все мужчины Иудеи сделали всё так, как приказал священнослужитель Иодай. Каждый взял своих людей – и тех, кто заступал на службу в ту субботу, и тех, кто в ту субботу уходил со службы, потому что священнослужитель Иодай не отпустил ни одного из группы священнослужителей. |
|
9 І дав священик Єгояда сотникам ра́тища, і малі щити́, і інші щити́, що належали цареві Давидові, що були в Божому домі. |
9 Он раздал сотникам копья с большими и маленькими щитами, которые некогда принадлежали царю Давуду и находились в храме Вечного. |
|
10 І поставив він увесь народ, а кожен мав свою зброю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при же́ртівнику та при домі, навко́ло біля царя. |
10 Он поставил всех людей, каждого с оружием в руках, вокруг царя – от южной стороны храма до северной, вокруг жертвенника и храма. |
|
11 І ви́вели вони царсько́го сина, і поклали на нього корону та звої Зако́ну. І зробили вони його царем, і пома́зали його Єгояда та сини його, та й крикнули: „Нехай живе цар!“ |
11 Иодай и его сыновья вывели сына царя, возложили на него корону, дали ему копию Закона и провозгласили его царём. Его помазали и воскликнули: |
|
12 І почула Аталія голос наро́ду, що бігав та сла́вив царя, і прийшла до наро́ду до Господнього дому. |
12 Услышав шум народа, бегущего и выкрикивающего приветствия царю, Аталия отправилась к ним в храм Вечного. |
|
13 І побачила вона, аж ось цар стоїть на помо́сті своїм при вході, а при царі зверхники та су́рми, а ввесь народ краю радіє та сурми́ть у су́рми, а співаки — з музичними знаря́ддями, що подавали до ві́дома знаки́ на хвалу́. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: „Змова, змова!“ |
13 Она посмотрела и увидела: у царской колонны при входе стоял царь! Возле него были начальники отрядов и трубачи, и весь народ страны ликовал и трубил в трубы, а певцы с музыкальными инструментами пели прославляющие песни. Аталия разорвала на себе одежду и закричала: |
|
14 А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над ві́йськом, і сказав до них: „Виведіть її поміж шере́ги, а хто інший пі́де за нею, — нехай буде забитий мече́м!“ Бо священик сказав: „Не заб'єте її в Господньому домі!“ |
14 Священнослужитель Иодай вызвал сотников, которые распоряжались войском, и сказал им: |
|
15 І зробили їй про́хід, і вона вийшла входом Кінської брами до царсько́го дому, і там забили її. |
15 Её схватили и привели ко входу Конских ворот царского дворца, и там её предали смерти. |
|
16 І склав Єгояда умову між собою й між усім наро́дом та між царем, щоб бути народом Господнім. |
16 А Иодай заключил соглашение, что он сам, народ и царь будут народом Вечного. |
|
17 І ввійшов увесь наро́д до Ваалового дому, та й порозбива́ли його та же́ртівники його, і бовва́нів його зо́всім полама́ли, а Маттана, Ваалового священика, убили перед же́ртівниками. |
17 Весь народ пошёл к храму Баала и разрушил его. Они разбили на куски жертвенники и идолов и убили перед жертвенниками Маттана, жреца Баала. |
|
18 А в Господньому домі Єгояда віддав уря́ди на руку священиків та Левитів, яких поділив Давид над Господнім домом, щоб прино́сити Господні цілопа́лення, як написано в Мойсеєвім Зако́ні, з радістю та зо співом, за уста́вом Давидовим. |
18 Затем Иодай поручил присмотр за храмом Вечного священнослужителям-левитам. Им Давуд определил служение в храме, чтобы они приносили всесожжения Вечному, как написано в Законе Мусы, с радостью и пением, как приказал Давуд. |
|
19 А при брамах Господнього дому поставив він придве́рних, щоб не ввійшов хто будь-чим нечистий. |
19 Ещё он поставил у ворот храма Вечного привратников, чтобы тот, кто был почему-либо нечист, не мог туда войти. |
|
20 І взяв він сотників, і вельмож, і тих, що старшину́ють над наро́дом, та ввесь наро́д кра́ю, і відвели́ царя з Господнього дому. І ввійшли вони через горі́шню браму до царсько́го дому, і посадили царя на троні царства. |
20 Он взял с собой сотников, приближённых царя, правителей и весь народ страны, и они вместе вывели царя из храма Вечного и вошли в царский дворец через Верхние ворота. Они посадили царя на царский престол, |
|
21 І радів увесь народ кра́ю, а місто заспоко́їлося. А Аталію вбили мече́м. |
21 и весь народ страны ликовал. А город, после того как Аталия была убита мечом, успокоился. |