Пiсня над пiснями

Розділ 1

1 Соломонова Пісня над піснями.

2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!

3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!

5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!

6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“

7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“

8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.

9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!

10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!

11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“

12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.

13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!

14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!

15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“

16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!

17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“

Песнь Сулеймана

Глава 1

1 Лучшая из песен Сулеймана.

2 приятней аромата благовоний твоих.Имя твоё подобно разлитому благовонию, поэтому девушки любят тебя.

3 Веди меня за собой – давай убежим! О мой царь, введи меня в чертоги свои!

4 Дочери Иерусалима, Я черна, как шатры Кедара, но прекрасна, словно завесы Сулеймана.

5 Не смотрите, что я так смугла, ведь солнце опалило меня.Мои братья разгневались на меня и заставили меня ухаживать за виноградниками; своим виноградником я пренебрегла.

6 Скажи мне, возлюбленный, где пасёшь ты стадо своё и где покоишь ты овец своих в полдень?Зачем мне искать тебя, бродя, как блудница, среди стад твоих друзей?

7 – Если ты не знаешь, прекраснейшая из женщин, то иди по следам овеци паси козлят своих у шатров пастушеских.

8 – Милая моя, я уподобил тебя кобылице, запряжённой в колесницу фараона.

9 Прекрасны щёки твои под украшениями, и шея твоя в ожерельях.

10 Мы сделаем тебе украшения из золота, оправленные серебром.

11 – Пока царь был за столом своим, благовония мои источали свой аромат.

12 Мой возлюбленный, как мешочек мирры, . покоится между грудей моих.

13 Мой возлюбленный, словно кисть киперовых цветов в виноградниках Ен-Геди.

14 – Как прекрасна ты, милая моя, как прекрасна! Глаза твои словно голуби.

15 – Как красив ты, милый мой, как красив! И ложе наше – зелёный покров.

16 – Брусья дома нашего – кедры, навес наш – кипарисы.

17

Пiсня над пiснями

Розділ 1

Песнь Сулеймана

Глава 1

1 Соломонова Пісня над піснями.

1 Лучшая из песен Сулеймана.

2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!

2 приятней аромата благовоний твоих.Имя твоё подобно разлитому благовонию, поэтому девушки любят тебя.

3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

3 Веди меня за собой – давай убежим! О мой царь, введи меня в чертоги свои!

4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!

4 Дочери Иерусалима, Я черна, как шатры Кедара, но прекрасна, словно завесы Сулеймана.

5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!

5 Не смотрите, что я так смугла, ведь солнце опалило меня.Мои братья разгневались на меня и заставили меня ухаживать за виноградниками; своим виноградником я пренебрегла.

6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“

6 Скажи мне, возлюбленный, где пасёшь ты стадо своё и где покоишь ты овец своих в полдень?Зачем мне искать тебя, бродя, как блудница, среди стад твоих друзей?

7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“

7 – Если ты не знаешь, прекраснейшая из женщин, то иди по следам овеци паси козлят своих у шатров пастушеских.

8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.

8 – Милая моя, я уподобил тебя кобылице, запряжённой в колесницу фараона.

9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!

9 Прекрасны щёки твои под украшениями, и шея твоя в ожерельях.

10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!

10 Мы сделаем тебе украшения из золота, оправленные серебром.

11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“

11 – Пока царь был за столом своим, благовония мои источали свой аромат.

12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.

12 Мой возлюбленный, как мешочек мирры, . покоится между грудей моих.

13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!

13 Мой возлюбленный, словно кисть киперовых цветов в виноградниках Ен-Геди.

14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!

14 – Как прекрасна ты, милая моя, как прекрасна! Глаза твои словно голуби.

15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“

15 – Как красив ты, милый мой, как красив! И ложе наше – зелёный покров.

16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!

16 – Брусья дома нашего – кедры, навес наш – кипарисы.

17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“

17