Левит

Розділ 24

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

2 „Накажи Ізраїлевим синам, і вони принесуть тобі чистої, ви́чавленої оливи з оли́вкового дерева на освітлення, щоб запалювати вічну лямпа́ду.

3 Поза завісою свідо́цтва в скинії заповіту приряди́ть її Ааро́н від вечора аж до ра́нку перед Господнім лицем наза́вжди. Це вічна постанова для ваших поколінь!

4 На чистім свічнику́ прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем наза́вжди.

5 І ві́зьмеш пшеничної муки, і випечеш із неї дванадцять калачів, — по дві десяті ефи́ буде один кала́ч.

6 І покладеш їх у два ряди́, шість у ряд, на чистому столі перед Господнім лицем,

7 і поклади на ряд чистого ладану, і він стане для хліба за прига́дувальну частину, — огняна́ жертва для Господа.

8 Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем за́вжди, від Ізраїлевих синів, вічний запові́т.

9 І він буде для Аарона та для синів його, і вони будуть їсти його в святому місці, бо він найсвятіше з огняни́х жертов Господніх. Це вічна постанова“.

10 І вийшов син ізраїльтя́нки, — а він був син єги́птянина, — між Ізраїлевих синів. І сварився в табо́рі син тієї ізраїльтя́нки з одним ізраїльтя́нином.

11 І син тієї ізраїльтя́нки богозневажив Ім'я́ Господнє, і проклинав. І привели́ його до Мойсея. А ймення матері його — Шеломіт, дочка́ Діври, з Данового племени.

12 І посадили його під сторожу аж до ви́яснення через уста Господні.

13 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

14 „Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада.

15 А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Кожен чоловік, коли прокляне́ Бога свого, то понесе він свій гріх.

16 А той, хто богознева́жив Господнє Ймення, — буде конче забитий, конче укаменує його́ вся громада; чи прихо́дько, чи тубілець, коли богозневажа́тиме Ймення Господнє, буде забитий.

17 І кожен, хто заб'є люди́ну, — буде конче забитий.

18 А хто заб'є яку скоти́ну, той відшкодує її, — життя за життя.

19 І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, — як хто зробив, так буде зро́блено йому:

20 злама́ння за зламання, око за око, зуб за зуба, — яку ваду зробить хто кому, така буде зро́блена йому.

21 А хто заб'є скотину, той відшкодує її, а хто заб'є люди́ну, той буде забитий.

22 Суд один буде для вас, — прихо́дько буде як тубілець. Бо Я — Господь Бог ваш!“

23 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів. І вони вивели того́, хто проклинав, поза та́бір, та й заки́дали його камінням. І зробили Ізраїлеві сини, як Господь наказав був Мойсеєві.

Левит

Глава 24

1 Вечный сказал Мусе:

2 – Вели исраильтянам принести тебе чистое оливковое масло для освещения, чтобы в светильниках можно было постоянно поддерживать огонь.

3 Пусть Харун заправляет светильники, что в шатре встречи вне завесы, которая скрывает сундук с соглашением, чтобы они постоянно горели перед Вечным с вечера до утра. Это установление для грядущих поколений будет навеки.

4 Лампады на светильнике из чистого золота нужно всегда заправлять перед Вечным.

5 – Возьми лучшую муку и испеки двенадцать хлебов, каждый из трёх килограммов муки.

6 Выложи их в два ряда, по шесть в каждом, на стол из чистого золота перед Вечным.

7 На каждый ряд положи чистое благовоние, чтобы оно было при хлебе как памятная часть, как огненная жертва Вечному.

8 Этот хлеб нужно класть перед Вечным всегда, суббота за субботой, от лица исраильтян по вечному соглашению.

9 Он принадлежит Харуну и его сыновьям. Пусть они едят его в святом месте, потому что это великая святыня, их постоянная доля в огненных жертвах Вечному.

10 Сын исраильтянки и египтянина вышел с исраильтянами, и между ним и исраильтянином в лагере случилась драка.

11 Бранясь, сын исраильтянки оскорблял имя Вечного, и его привели к Мусе. (Его мать зовут Шеломит, дочь данитянина Диври.)

12 Его заключили под стражу до тех пор, пока не откроется о нём воля Вечного.

13 Вечный сказал Мусе:

14 – Выведи человека, оскорбившего Всевышнего, за лагерь. Пусть те, кто слышал его, положат руки ему на голову, и пусть общество забьёт его камнями.

15 Скажи исраильтянам: «Тот, кто проклянёт своего Бога, подлежит наказанию.

16 Любой, кто станет оскорблять имя Вечного, будет предан смерти. Общество забьёт его камнями. Поселенец или уроженец страны, если он станет оскорблять имя Вечного, будет предан смерти.

17 Тот, кто убьёт человека, должен быть предан смерти.

18 Тот, кто убьёт чужую скотину, должен возместить животным за животное.

19 Если кто-то нанесёт своему ближнему увечье, то сделанное им нужно сделать ему самому:

20 перелом за перелом, глаз за глаз, зуб за зуб. Как он изувечил другого, так пусть изувечат и его.

21 Убивший животное должен возместить, но убивший человека должен быть предан смерти.

22 И для поселенца, и для уроженца страны пусть у вас будет один закон. Я – Вечный, ваш Бог».

23 Муса приказал исраильтянам, и они вывели человека, оскорбившего Всевышнего, за лагерь и забили камнями. Исраильтяне сделали так, как повелел Мусе Вечный.

Левит

Розділ 24

Левит

Глава 24

1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

1 Вечный сказал Мусе:

2 „Накажи Ізраїлевим синам, і вони принесуть тобі чистої, ви́чавленої оливи з оли́вкового дерева на освітлення, щоб запалювати вічну лямпа́ду.

2 – Вели исраильтянам принести тебе чистое оливковое масло для освещения, чтобы в светильниках можно было постоянно поддерживать огонь.

3 Поза завісою свідо́цтва в скинії заповіту приряди́ть її Ааро́н від вечора аж до ра́нку перед Господнім лицем наза́вжди. Це вічна постанова для ваших поколінь!

3 Пусть Харун заправляет светильники, что в шатре встречи вне завесы, которая скрывает сундук с соглашением, чтобы они постоянно горели перед Вечным с вечера до утра. Это установление для грядущих поколений будет навеки.

4 На чистім свічнику́ прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем наза́вжди.

4 Лампады на светильнике из чистого золота нужно всегда заправлять перед Вечным.

5 І ві́зьмеш пшеничної муки, і випечеш із неї дванадцять калачів, — по дві десяті ефи́ буде один кала́ч.

5 – Возьми лучшую муку и испеки двенадцать хлебов, каждый из трёх килограммов муки.

6 І покладеш їх у два ряди́, шість у ряд, на чистому столі перед Господнім лицем,

6 Выложи их в два ряда, по шесть в каждом, на стол из чистого золота перед Вечным.

7 і поклади на ряд чистого ладану, і він стане для хліба за прига́дувальну частину, — огняна́ жертва для Господа.

7 На каждый ряд положи чистое благовоние, чтобы оно было при хлебе как памятная часть, как огненная жертва Вечному.

8 Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем за́вжди, від Ізраїлевих синів, вічний запові́т.

8 Этот хлеб нужно класть перед Вечным всегда, суббота за субботой, от лица исраильтян по вечному соглашению.

9 І він буде для Аарона та для синів його, і вони будуть їсти його в святому місці, бо він найсвятіше з огняни́х жертов Господніх. Це вічна постанова“.

9 Он принадлежит Харуну и его сыновьям. Пусть они едят его в святом месте, потому что это великая святыня, их постоянная доля в огненных жертвах Вечному.

10 І вийшов син ізраїльтя́нки, — а він був син єги́птянина, — між Ізраїлевих синів. І сварився в табо́рі син тієї ізраїльтя́нки з одним ізраїльтя́нином.

10 Сын исраильтянки и египтянина вышел с исраильтянами, и между ним и исраильтянином в лагере случилась драка.

11 І син тієї ізраїльтя́нки богозневажив Ім'я́ Господнє, і проклинав. І привели́ його до Мойсея. А ймення матері його — Шеломіт, дочка́ Діври, з Данового племени.

11 Бранясь, сын исраильтянки оскорблял имя Вечного, и его привели к Мусе. (Его мать зовут Шеломит, дочь данитянина Диври.)

12 І посадили його під сторожу аж до ви́яснення через уста Господні.

12 Его заключили под стражу до тех пор, пока не откроется о нём воля Вечного.

13 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

13 Вечный сказал Мусе:

14 „Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада.

14 – Выведи человека, оскорбившего Всевышнего, за лагерь. Пусть те, кто слышал его, положат руки ему на голову, и пусть общество забьёт его камнями.

15 А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Кожен чоловік, коли прокляне́ Бога свого, то понесе він свій гріх.

15 Скажи исраильтянам: «Тот, кто проклянёт своего Бога, подлежит наказанию.

16 А той, хто богознева́жив Господнє Ймення, — буде конче забитий, конче укаменує його́ вся громада; чи прихо́дько, чи тубілець, коли богозневажа́тиме Ймення Господнє, буде забитий.

16 Любой, кто станет оскорблять имя Вечного, будет предан смерти. Общество забьёт его камнями. Поселенец или уроженец страны, если он станет оскорблять имя Вечного, будет предан смерти.

17 І кожен, хто заб'є люди́ну, — буде конче забитий.

17 Тот, кто убьёт человека, должен быть предан смерти.

18 А хто заб'є яку скоти́ну, той відшкодує її, — життя за життя.

18 Тот, кто убьёт чужую скотину, должен возместить животным за животное.

19 І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, — як хто зробив, так буде зро́блено йому:

19 Если кто-то нанесёт своему ближнему увечье, то сделанное им нужно сделать ему самому:

20 злама́ння за зламання, око за око, зуб за зуба, — яку ваду зробить хто кому, така буде зро́блена йому.

20 перелом за перелом, глаз за глаз, зуб за зуб. Как он изувечил другого, так пусть изувечат и его.

21 А хто заб'є скотину, той відшкодує її, а хто заб'є люди́ну, той буде забитий.

21 Убивший животное должен возместить, но убивший человека должен быть предан смерти.

22 Суд один буде для вас, — прихо́дько буде як тубілець. Бо Я — Господь Бог ваш!“

22 И для поселенца, и для уроженца страны пусть у вас будет один закон. Я – Вечный, ваш Бог».

23 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів. І вони вивели того́, хто проклинав, поза та́бір, та й заки́дали його камінням. І зробили Ізраїлеві сини, як Господь наказав був Мойсеєві.

23 Муса приказал исраильтянам, и они вывели человека, оскорбившего Всевышнего, за лагерь и забили камнями. Исраильтяне сделали так, как повелел Мусе Вечный.