Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 19

1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його.

2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього,

3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його.

4 Тоді вийшов назо́вні ізно́ву Пилат та й говорить до них: „Ось Його я виво́джу назо́вні до вас, щоб ви перекона́лись, що провини нія́кої в Нім не знахо́джу“.

5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“

6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“

7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“

8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,

9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав.

10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“

11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“.

12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“.

13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та.

14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“

15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“

16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти. Розп'яття́ Ісуса І взяли Ісуса й повели́...

17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа.

18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині.

19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“.

20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.

21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський.

22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“

23 Розп'я́вши ж Ісуса, вояки́ взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка́, теж і хіто́на. А хіто́н був не шитий, а ви́тканий ці́лий відве́рху.

24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили.

25 Під хрестом же Ісуса стояли — Його мати, і сестра Його матері, Марія Клео́пова, і Марія Магдали́на.

26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“

27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе.

28 Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писа́ння, проказує: „Пра́гну!“

29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його.

30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа.

31 Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп'я́тим, і зняти.

32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був.

33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали,

34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода.

35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.

36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“

37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“.

38 Потім Йо́сип із Арімате́ї, що був учень Ісуса, але потайни́й, — бо боявся юдеїв, — став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.

39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто.

40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв.

41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.

42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб.

Евангелие по Иоанну

Глава 19

1 Велел тогда Пилат увести Иисуса и бичевать.

2 А после этого солдаты сплели и надели Ему на голову терновый венец. Они набросили на Него пурпурное одеяние

3 и, подходя к Нему, говорили: «Да здравствует „Царь иудейский“!», и били Иисуса по лицу.

4 Пилат вновь вышел и сказал иудеям: «Вот Он, я вывожу Его к вам, чтобы вы знали, что никакой вины я в Нем не нахожу».

5 И вышел Иисус в терновом венце и пурпурном одеянии. «Вот Этот Человек!» — сказал им Пилат.

6 Но как только увидели Его первосвященники и стража их, стали кричать они: «Распни! Распни!» «Берите Его и сами распните! — сказал Пилат. — Я в Нем вины не нахожу».

7 «У нас есть закон, — возразили иудеи, — и согласно закону Он должен быть предан смерти, потому что за Сына Божия выдает Себя».

8 Когда Пилат услышал эти слова, он сильно испугался.

9 Вернувшись в преторий, он спросил Иисуса: «Откуда Ты?» Иисус молчал.

10 Пилат удивился: «Отказываешься разговаривать со мной? Но разве не знаешь Ты, что в моей власти освободить Тебя и в моей власти распять Тебя?»

11 «Никакой власти не имел бы ты надо Мной, — ответил [ему] Иисус, — не будь дано тебе то свыше, так что на том больший грех, кто предал Меня тебе».

12 После этого Пилат снова попытался освободить Иисуса, но иудеи закричали: «Если отпустишь Его, не друг ты кесарю! Кто себя выдает за царя, тот против кесаря восстает».

13 После таких слов приказал Пилат вывести Иисуса, а сам сел на судейское место, называвшееся «Каменным помостом» (по-еврейски Гаввафа).

14 Было это всё в день приготовления к Пасхе, около полудня. «Вот ваш Царь!» — сказал Пилат иудеям.

15 Они же кричали: «Долой Его! Долой! Распни Его!» «Царя вашего распять?» — спросил Пилат. «Нет у нас иного царя, кроме кесаря», — ответили первосвященники.

16 Тогда, уступая им, отдал Пилат Иисуса на распятие. Воины увели Иисуса.

17 Он Сам нес из города крест Свой до места, которое называлось «Череп» (по-еврейски Голгофа).

18 Там распяли Его и вместе с Ним двух других, по обе стороны от Него.

19 Пилат велел сделать на доске надпись и прикрепить ее ко кресту; было написано там: «ИИСУС НАЗАРЯНИН, ЦАРЬ ИУДЕЙСКИЙ».

20 Место, где распяли Иисуса, было неподалеку от города, и надпись была сделана на еврейском, на латинском и на греческом, так что ее смогли прочитать многие иудеи.

21 Иудейские первосвященники сказали поэтому Пилату: «Нельзя писать, что Он Царь иудейский! Напиши, что Он называл Себя Царем иудейским!»

22 «Что я написал, то написал», — ответил Пилат.

23 Воины, распявшие Иисуса (их было четверо), взяли Его одежду и поделили между собой. Сняли с Него и хитон, он был цельнотканый, без швов.

24 Воины сказали друг другу: «Не будем рвать его, а бросим жребий, кому достанется!» Так исполнились [слова] Писания: «Разделили одежды Мои между собой, и жребий бросили об одеянии Моем». Это и сделали воины.

25 А у креста, на котором распяли Иисуса, стояли мать Его и сестра матери Его, стояла с ними Мария, жена Клеопы, и Мария Магдалина.

26 Увидев мать Свою и возле нее ученика, которого особенно Он любил, сказал Иисус матери: «О женщина, это — твой сын!»

27 Потом добавил, обращаясь к ученику: «Вот мать твоя!» Тогда-то взял ее тот ученик в дом к себе.

28 После этого, зная, что всё уже совершилось, Иисус, исполняя тем сказанное о Нем в Писании, промолвил: «Пить».

29 Там стоял полный кувшин с винным уксусом. Воины, обмакнув в него губку, насадили ее на ветку иссопа и поднесли к губам Его.

30 Отведав этого кислого питья, Иисус воскликнул: «Совершилось!» — и, уронив голову на грудь, умер.

31 Было это накануне субботы, и власти иудейские не захотели, чтобы тела оставались на крестах, потому что была та суббота днем особого торжества. Они попросили Пилата, чтобы перебили ноги распятым и сняли тела их с крестов.

32 Пришли воины и перебили ноги и у одного, и у другого из тех двоих, что были распяты с Иисусом.

33 Подойдя же к Иисусу, увидели, что Он уже умер, и не стали перебивать ног Его,

34 но один воин пронзил Ему копьем бок, и тотчас из раны потекли кровь и вода.

35 Об этом свидетельствует очевидец, свидетельство его истинно, и он знает, что всё сказанное им верно, и сказано для того оно, чтобы и вы уверовали.

36 Ибо произошло это во исполнение написанного: «Ни одна из костей Его не будет переломлена».

37 И еще в другом месте Писания сказано: «Смотреть они будут на Того, Кого пронзили».

38 Потом Иосиф из Аримафеи попросил Пилата разрешить ему забрать тело Иисуса. Иосиф был учеником Иисуса (хотя и тайным из-за страха перед властями иудейскими). Получив согласие Пилата, он пошел на место казни и взял тело Иисуса.

39 Пришел также и Никодим — тот самый, который в первый раз приходил к Иисусу ночью. Принес он смирну, смешанную с алоэ, всего около ста фунтов.

40 Они взяли тело Иисуса и, как принято у иудеев при погребении, обернули его льняными пеленами с благовониями.

41 В том месте, где распяли Его, был сад, и в том саду — новая гробница, в которой еще никто не был похоронен.

42 В этой гробнице и положили Иисуса. Гробница была совсем недалеко, поэтому и смогли они похоронить Его еще до окончания дня приготовления.

Вiд Iвана Розділ 19	Евангелие по Иоанну Глава 19
1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його.	1 Велел тогда Пилат увести Иисуса и бичевать.
2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього,	2 А после этого солдаты сплели и надели Ему на голову терновый венец. Они набросили на Него пурпурное одеяние
3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його.	3 и, подходя к Нему, говорили: «Да здравствует „Царь иудейский“!», и били Иисуса по лицу.
4 Тоді вийшов назо́вні ізно́ву Пилат та й говорить до них: „Ось Його я виво́джу назо́вні до вас, щоб ви перекона́лись, що провини нія́кої в Нім не знахо́джу“.	4 Пилат вновь вышел и сказал иудеям: «Вот Он, я вывожу Его к вам, чтобы вы знали, что никакой вины я в Нем не нахожу».
5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“	5 И вышел Иисус в терновом венце и пурпурном одеянии. «Вот Этот Человек!» — сказал им Пилат.
6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“	6 Но как только увидели Его первосвященники и стража их, стали кричать они: «Распни! Распни!» «Берите Его и сами распните! — сказал Пилат. — Я в Нем вины не нахожу».
7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“	7 «У нас есть закон, — возразили иудеи, — и согласно закону Он должен быть предан смерти, потому что за Сына Божия выдает Себя».
8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,	8 Когда Пилат услышал эти слова, он сильно испугался.
9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав.	9 Вернувшись в преторий, он спросил Иисуса: «Откуда Ты?» Иисус молчал.
10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“	10 Пилат удивился: «Отказываешься разговаривать со мной? Но разве не знаешь Ты, что в моей власти освободить Тебя и в моей власти распять Тебя?»
11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“.	11 «Никакой власти не имел бы ты надо Мной, — ответил [ему] Иисус, — не будь дано тебе то свыше, так что на том больший грех, кто предал Меня тебе».
12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“.	12 После этого Пилат снова попытался освободить Иисуса, но иудеи закричали: «Если отпустишь Его, не друг ты кесарю! Кто себя выдает за царя, тот против кесаря восстает».
13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та.	13 После таких слов приказал Пилат вывести Иисуса, а сам сел на судейское место, называвшееся «Каменным помостом» (по-еврейски Гаввафа).
14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“	14 Было это всё в день приготовления к Пасхе, около полудня. «Вот ваш Царь!» — сказал Пилат иудеям.
15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“	15 Они же кричали: «Долой Его! Долой! Распни Его!» «Царя вашего распять?» — спросил Пилат. «Нет у нас иного царя, кроме кесаря», — ответили первосвященники.
16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти. Розп'яття́ Ісуса І взяли Ісуса й повели́...	16 Тогда, уступая им, отдал Пилат Иисуса на распятие. Воины увели Иисуса.
17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа.	17 Он Сам нес из города крест Свой до места, которое называлось «Череп» (по-еврейски Голгофа).
18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині.	18 Там распяли Его и вместе с Ним двух других, по обе стороны от Него.
19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“.	19 Пилат велел сделать на доске надпись и прикрепить ее ко кресту; было написано там: «ИИСУС НАЗАРЯНИН, ЦАРЬ ИУДЕЙСКИЙ».
20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.	20 Место, где распяли Иисуса, было неподалеку от города, и надпись была сделана на еврейском, на латинском и на греческом, так что ее смогли прочитать многие иудеи.
21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський.	21 Иудейские первосвященники сказали поэтому Пилату: «Нельзя писать, что Он Царь иудейский! Напиши, что Он называл Себя Царем иудейским!»
22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“	22 «Что я написал, то написал», — ответил Пилат.
23 Розп'я́вши ж Ісуса, вояки́ взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка́, теж і хіто́на. А хіто́н був не шитий, а ви́тканий ці́лий відве́рху.	23 Воины, распявшие Иисуса (их было четверо), взяли Его одежду и поделили между собой. Сняли с Него и хитон, он был цельнотканый, без швов.
24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили.	24 Воины сказали друг другу: «Не будем рвать его, а бросим жребий, кому достанется!» Так исполнились [слова] Писания: «Разделили одежды Мои между собой, и жребий бросили об одеянии Моем». Это и сделали воины.
25 Під хрестом же Ісуса стояли — Його мати, і сестра Його матері, Марія Клео́пова, і Марія Магдали́на.	25 А у креста, на котором распяли Иисуса, стояли мать Его и сестра матери Его, стояла с ними Мария, жена Клеопы, и Мария Магдалина.
26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“	26 Увидев мать Свою и возле нее ученика, которого особенно Он любил, сказал Иисус матери: «О женщина, это — твой сын!»
27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе.	27 Потом добавил, обращаясь к ученику: «Вот мать твоя!» Тогда-то взял ее тот ученик в дом к себе.
28 Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писа́ння, проказує: „Пра́гну!“	28 После этого, зная, что всё уже совершилось, Иисус, исполняя тем сказанное о Нем в Писании, промолвил: «Пить».
29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його.	29 Там стоял полный кувшин с винным уксусом. Воины, обмакнув в него губку, насадили ее на ветку иссопа и поднесли к губам Его.
30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа.	30 Отведав этого кислого питья, Иисус воскликнул: «Совершилось!» — и, уронив голову на грудь, умер.
31 Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп'я́тим, і зняти.	31 Было это накануне субботы, и власти иудейские не захотели, чтобы тела оставались на крестах, потому что была та суббота днем особого торжества. Они попросили Пилата, чтобы перебили ноги распятым и сняли тела их с крестов.
32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був.	32 Пришли воины и перебили ноги и у одного, и у другого из тех двоих, что были распяты с Иисусом.
33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали,	33 Подойдя же к Иисусу, увидели, что Он уже умер, и не стали перебивать ног Его,
34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода.	34 но один воин пронзил Ему копьем бок, и тотчас из раны потекли кровь и вода.
35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.	35 Об этом свидетельствует очевидец, свидетельство его истинно, и он знает, что всё сказанное им верно, и сказано для того оно, чтобы и вы уверовали.
36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“	36 Ибо произошло это во исполнение написанного: «Ни одна из костей Его не будет переломлена».
37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“.	37 И еще в другом месте Писания сказано: «Смотреть они будут на Того, Кого пронзили».
38 Потім Йо́сип із Арімате́ї, що був учень Ісуса, але потайни́й, — бо боявся юдеїв, — став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.	38 Потом Иосиф из Аримафеи попросил Пилата разрешить ему забрать тело Иисуса. Иосиф был учеником Иисуса (хотя и тайным из-за страха перед властями иудейскими). Получив согласие Пилата, он пошел на место казни и взял тело Иисуса.
39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто.	39 Пришел также и Никодим — тот самый, который в первый раз приходил к Иисусу ночью. Принес он смирну, смешанную с алоэ, всего около ста фунтов.
40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв.	40 Они взяли тело Иисуса и, как принято у иудеев при погребении, обернули его льняными пеленами с благовониями.
41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.	41 В том месте, где распяли Его, был сад, и в том саду — новая гробница, в которой еще никто не был похоронен.
42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб.	42 В этой гробнице и положили Иисуса. Гробница была совсем недалеко, поэтому и смогли они похоронить Его еще до окончания дня приготовления.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 19

Евангелие по Иоанну

Глава 19

Вiд Iвана

Розділ 19

Евангелие по Иоанну

Глава 19

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 19

Евангелие по Иоанну

Глава 19

Вiд Iвана

Розділ 19

Евангелие по Иоанну

Глава 19

Старий
завіт

Новий
завіт