CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Сам. 25
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

1-а Самуїлова

Розділ 25

1 І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Пара́н.

2 І був чоловік у Мао́ні, а оселя його на Карме́лі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібно́ї худоби та тисячу кіз. І був він на Карме́лі, коли стригли отару його́.

3 А ім'я́ тому чоловікові Нава́л, а ім'я жінці його Авіґа́їл. А жінка та була доброго розуму та вродли́ва, чоловік же той був жорсто́кий та злочинний, із роду Калева.

4 А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару.

5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: „Вийдіть на Карме́л, і при́йдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир,

6 та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і, всьому, що твоє, мир!

7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, — ми не кри́вдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебува́ння їх на Кармелі.

8 Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай зна́йдуть в оча́х твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що зна́йде рука твоя!“

9 І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова́. І спини́лися.

10 І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: „Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намно́жилося рабів, що вириваються кожен від пана свого!

11 І я візьму́ хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам лю́дям, яких не знаю, звідки то вони?“

12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли́ йому всі ці слова́.

13 А Давид сказав до людей своїх: „Припережіть кожен меча свого!“ І припереза́ли кожен меча свого, і припереза́в і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при реча́х.

14 А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґа́їл, Наваловій жінці, говорячи: „Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них.

15 А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були́ ми на полі.

16 Муром були вони над нами і вночі, і вдень повся́кчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари.

17 А тепер пізнай та побач, що́ зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити“.

18 Тоді Авіґа́їл поспішно взяла́ двісті хлібів, і два бурдюки́ вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зе́рна, а сто — родзи́нок, та двісті — су́шених фіґ. І склала це на ослів.

19 І сказала вона до своїх слуг: „Ідіть передо мною, а я ось піду́ за вами“.

20 І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірсько́му укритті́, аж ось Давид та люди його сходять навпере́йми їй. І вона стрінула їх.

21 А Давид, сказав: „Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро!

22 Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ра́нку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!“

23 А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

24 I впала вона до ніг йому та й сказала: „На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.

25 Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я́ його, такий він: Нава́л ім'я́ йому́, і глупо́та з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.

26 А тепер, мій пане, — як живий Господь і як жива душа твоя! — Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття́ крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!

27 А оце дару́нок, якого прине́сла твоя невільниця своєму панові, буде да́ний хлопцям, що служать моє́му панові.

28 Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій прова́дить ві́йни Господні, і зло не буде зна́йдене в тобі за твоїх днів.

29 І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'я́зана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх — нехай Він її кине, як із пра́щі!

30 І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настано́вить тебе володарем над Ізраїлем,

31 то це не буде тобі на спотика́ння та на споку́су серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!“

32 І сказав Давид до Авіґа́їл: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!

33 І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття́ крови, і щоб рука моя не відімстила за мене.

34 Але — живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ра́нку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!“

35 І взяв Давид із руки її те, що вона прине́сла йому, а їй сказав: „Іди з миром до свого дому! Бачиш, — я послу́хався голосу твого, і простив тобі!“

36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття́ в його домі, немов прийняття́ царське́! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'я́ний. І вона не розповіла́ йому нічого, — ані малого, ані великого аж до світла ра́нку.

37 І сталося, вранці, коли Навал ви́тверезився, то жінка його розповіла́ йому про цю справу. І завмерло йому серце в його сере́дині, і він став, як камінь.

38 І сталося днів через десять, і вра́зив Господь Навала, і той помер.

39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: „Благословенний Госпо́дь, що розсудив справу обра́зи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, — зло Навала звернув Господь на його го́лову!“ І Давид послав, і говорив про Авіґа́їл, щоб узяти її собі за жінку.

40 І прийшли Давидові раби до Авіґа́їл на Карме́л, і промовляли до неї, говорячи: „Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку“.

41 А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: „Ось твоя служни́ця готова стати невільницею, щоб мити но́ги рабів пана мого!“

42 І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при нога́х її. І пішла вона за Давидовими посланця́ми, та й стала йому за жінку.

43 А Ахіноам узяв Давид з Їзреелу, і вони оби́дві стали йому за жінок

44 А Саул віддав дочку́ свою Мелхо́лу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

1 Samuel

Chapter 25

1 AND Samuel died; and all the Israelites were gathered together and mourned for him, and buried him in his grave at Ramtha. And David arose and went down to the wilderness of Paran.

2 And there was a man in Maon whose possessions were in Carmel; and the man was very wealthy; he had three thousand sheep and a thousand goats; and it came to pass, that he sheared his sheep in Carmel.

3 Now the name of the man was Nabal; and the name of his wife was Abigail; and she was a beautiful woman, and of a beautiful countenance; but the man Nabal was harsh and evil in his doings, and like a dog.

4 And David heard in the wilderness that Nabal was shearing his sheep.

5 And David sent out ten young men, and said to the young men, Go up to Carmel, and go to Nabal and greet him in my name;

6 And thus shall you say to him who lives in prosperity, Peace be both to you and to your house.

7 Your shepherds were with us and we did not harm them, and they did not miss anything all the time they were in Carmel.

8 Ask your servants, and they will tell you. Now therefore let the young men find favor in your eyes; for we have come on a good day; give whatever you wish to your servants and to your son David.

9 And when David's young men came, they spoke to Nabal according to all those words in the name of David.

10 And Nabal answered David's servants, and said, Who is David? And who is the son of Jesse? There are many servants today who have broken away every man from his master.

11 Shall I then take my bread and my water and my meat that I have killed for my shearers, and give it to men whom I know not whence they are?

12 So David's young men turned about and came back and told David all these words.

13 And David said to the men who were with him, Gird you on every man his sword. And they girded on every man his sword; and David also girded on his sword; and there went up after David about four hundred men; and two hundred remained with the baggage.

14 But one of the young men told Abigail, Nabal's wife, saying, Behold, David sent messengers out of the wilderness to bless our master; and he railed at them.

15 But the men were very good to us and did not hurt us, and neither have they caused us to miss anything all the time that we went with them;

16 And when we were in the wilderness, they were a wall to us both by night and day, and all the time we were with them tending the sheep.

17 Now therefore know and consider what you will do; for evil is determined against our master and against all his household; and Nabal was with the shepherds.

18 Then Abigail made haste, and took two hundred loaves of bread and two skins of wine and five sheep ready dressed and five measures of parched wheat and one hundred cheeses and two hundred bunches of raisins, and laid them on asses.

19 And she said to the servants, Go on before me; behold, I come after you. But she did not tell her husband Nabal.

20 And as she was riding on the ass and coming down by the covert of the mountain, behold, David and his men were coming up in her direction; and she met them.

21 Now David had said, Surely in vain have we guarded all that this fellow has in the wilderness, so that nothing was missing of all that belonged to him; and he has rewarded us evil for good.

22 The LORD do so and more also to his servant David, if I leave of all that belongs to him by morning any mature male.

23 And when Abigail saw David, she hastened and alighted from the ass, and fell before David on her face and bowed herself to the ground,

24 And fell at his feet, and said, I beseech you, my lord, let this iniquity be upon me, my lord; and let your handmaid speak before you concerning this man Nabal.

25 For as his name is, so is he; Nabal is his name, and his folly is with him; but I, your handmaid, did not see the young men whom my lord sent.

26 Now therefore, my lord, as the LORD lives, and as your soul lives, my lord, seeing the LORD has withholden you from coming to shed blood, now, my lord, let your enemies and those who seek to do evil to you be as Nabal.

27 And now this present which your handmaid has brought to my lord, let it be given to the young men that follow my lord.

28 Forgive this trespass of your handmaid; for the LORD will certainly make for my lord a sure house; because my lord is fighting the battles of the LORD, and evil has not been found in you all your days.

29 Yet a man is resolved to pursue you and to seek your life; but the life of my lord is bound in the bundle of life with the LORD your God; but the lives of your enemies the LORD shall throw out of a sling.

30 And it shall come to pass, when the LORD shall have done to my lord according to all the good that he has spoken concerning you, and shall have appointed you ruler over Israel,

31 That this shall not be a grief to you, nor an offence in your heart, to shed blood without cause; and when the LORD shall have dealt well with you, then remember your handmaid.

32 And David said to Abigail, Blessed be the LORD God of Israel who sent you this day to meet me;

33 And blessed be your advice, and blessed be you, who have kept me this day from coming to shed blood, and spared my hands this day from shedding blood.

34 For indeed, as the LORD God of Israel lives, who has restrained me from hurting you, if you had not made haste and come to meet me, surely there would not have been left to Nabal by the morning any mature male.

35 So David received of her hands that which she had brought, and said to her, Go up in peace to your house; see, I have hearkened to your voice and have accepted your person.

36 And Abigail came to Nabal; and, behold, he held a feast in his house, like the feast of a king; and Nabal's heart was merry within him, for he was very drunk; wherefore she told him nothing, less or more, until the morning.

37 But it came to pass in the morning, when he had shaken off the effects of wine, that his wife told him these things, and his heart died within him and he became paralyzed.

38 And it came to pass about ten days after, the LORD smote Nabal and he died.

39 And when David heard that Nabal was dead, he said, Blessed be the LORD, who has pleaded the cause of my reproach from the hands of Nabal, and has kept his servant from evil; for the LORD has returned the wickedness of Nabal upon his own head. And David sent and communed with Abigail, to take her to him to wife.

40 And when the servants of David came to Abigail at Carmel, they spoke to her, saying, David has sent us to you, to take you to him to wife.

41 And she arose and bowed herself on her face to the earth, and said, Behold, let your handmaid be a servant to wash the feet of the servants of my lord.

42 And Abigail hastened and arose, and rode upon an ass with five of her maidens who went after her; and she went with the messengers of David and became his wife.

43 David also took Ahinoam of Jezreel; and both of them became his wives.

44 But Saul had given Malchel his daughter, David's wife, to Phalti the son of Laish, who was of Gallim.

1-а Самуїлова

Розділ 25

1 Samuel

Chapter 25

1 І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Пара́н.

1 AND Samuel died; and all the Israelites were gathered together and mourned for him, and buried him in his grave at Ramtha. And David arose and went down to the wilderness of Paran.

2 І був чоловік у Мао́ні, а оселя його на Карме́лі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібно́ї худоби та тисячу кіз. І був він на Карме́лі, коли стригли отару його́.

2 And there was a man in Maon whose possessions were in Carmel; and the man was very wealthy; he had three thousand sheep and a thousand goats; and it came to pass, that he sheared his sheep in Carmel.

3 А ім'я́ тому чоловікові Нава́л, а ім'я жінці його Авіґа́їл. А жінка та була доброго розуму та вродли́ва, чоловік же той був жорсто́кий та злочинний, із роду Калева.

3 Now the name of the man was Nabal; and the name of his wife was Abigail; and she was a beautiful woman, and of a beautiful countenance; but the man Nabal was harsh and evil in his doings, and like a dog.

4 А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару.

4 And David heard in the wilderness that Nabal was shearing his sheep.

5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: „Вийдіть на Карме́л, і при́йдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир,

5 And David sent out ten young men, and said to the young men, Go up to Carmel, and go to Nabal and greet him in my name;

6 та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і, всьому, що твоє, мир!

6 And thus shall you say to him who lives in prosperity, Peace be both to you and to your house.

7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, — ми не кри́вдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебува́ння їх на Кармелі.

7 Your shepherds were with us and we did not harm them, and they did not miss anything all the time they were in Carmel.

8 Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай зна́йдуть в оча́х твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що зна́йде рука твоя!“

8 Ask your servants, and they will tell you. Now therefore let the young men find favor in your eyes; for we have come on a good day; give whatever you wish to your servants and to your son David.

9 І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова́. І спини́лися.

9 And when David's young men came, they spoke to Nabal according to all those words in the name of David.

10 І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: „Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намно́жилося рабів, що вириваються кожен від пана свого!

10 And Nabal answered David's servants, and said, Who is David? And who is the son of Jesse? There are many servants today who have broken away every man from his master.

11 І я візьму́ хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам лю́дям, яких не знаю, звідки то вони?“

11 Shall I then take my bread and my water and my meat that I have killed for my shearers, and give it to men whom I know not whence they are?

12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли́ йому всі ці слова́.

12 So David's young men turned about and came back and told David all these words.

13 А Давид сказав до людей своїх: „Припережіть кожен меча свого!“ І припереза́ли кожен меча свого, і припереза́в і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при реча́х.

13 And David said to the men who were with him, Gird you on every man his sword. And they girded on every man his sword; and David also girded on his sword; and there went up after David about four hundred men; and two hundred remained with the baggage.

14 А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґа́їл, Наваловій жінці, говорячи: „Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них.

14 But one of the young men told Abigail, Nabal's wife, saying, Behold, David sent messengers out of the wilderness to bless our master; and he railed at them.

15 А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були́ ми на полі.

15 But the men were very good to us and did not hurt us, and neither have they caused us to miss anything all the time that we went with them;

16 Муром були вони над нами і вночі, і вдень повся́кчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари.

16 And when we were in the wilderness, they were a wall to us both by night and day, and all the time we were with them tending the sheep.

17 А тепер пізнай та побач, що́ зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити“.

17 Now therefore know and consider what you will do; for evil is determined against our master and against all his household; and Nabal was with the shepherds.

18 Тоді Авіґа́їл поспішно взяла́ двісті хлібів, і два бурдюки́ вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зе́рна, а сто — родзи́нок, та двісті — су́шених фіґ. І склала це на ослів.

18 Then Abigail made haste, and took two hundred loaves of bread and two skins of wine and five sheep ready dressed and five measures of parched wheat and one hundred cheeses and two hundred bunches of raisins, and laid them on asses.

19 І сказала вона до своїх слуг: „Ідіть передо мною, а я ось піду́ за вами“.

19 And she said to the servants, Go on before me; behold, I come after you. But she did not tell her husband Nabal.

20 І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірсько́му укритті́, аж ось Давид та люди його сходять навпере́йми їй. І вона стрінула їх.

20 And as she was riding on the ass and coming down by the covert of the mountain, behold, David and his men were coming up in her direction; and she met them.

21 А Давид, сказав: „Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро!

21 Now David had said, Surely in vain have we guarded all that this fellow has in the wilderness, so that nothing was missing of all that belonged to him; and he has rewarded us evil for good.

22 Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ра́нку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!“

22 The LORD do so and more also to his servant David, if I leave of all that belongs to him by morning any mature male.

23 А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

23 And when Abigail saw David, she hastened and alighted from the ass, and fell before David on her face and bowed herself to the ground,

24 I впала вона до ніг йому та й сказала: „На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.

24 And fell at his feet, and said, I beseech you, my lord, let this iniquity be upon me, my lord; and let your handmaid speak before you concerning this man Nabal.

25 Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я́ його, такий він: Нава́л ім'я́ йому́, і глупо́та з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.

25 For as his name is, so is he; Nabal is his name, and his folly is with him; but I, your handmaid, did not see the young men whom my lord sent.

26 А тепер, мій пане, — як живий Господь і як жива душа твоя! — Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття́ крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!

26 Now therefore, my lord, as the LORD lives, and as your soul lives, my lord, seeing the LORD has withholden you from coming to shed blood, now, my lord, let your enemies and those who seek to do evil to you be as Nabal.

27 А оце дару́нок, якого прине́сла твоя невільниця своєму панові, буде да́ний хлопцям, що служать моє́му панові.

27 And now this present which your handmaid has brought to my lord, let it be given to the young men that follow my lord.

28 Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій прова́дить ві́йни Господні, і зло не буде зна́йдене в тобі за твоїх днів.

28 Forgive this trespass of your handmaid; for the LORD will certainly make for my lord a sure house; because my lord is fighting the battles of the LORD, and evil has not been found in you all your days.

29 І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'я́зана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх — нехай Він її кине, як із пра́щі!

29 Yet a man is resolved to pursue you and to seek your life; but the life of my lord is bound in the bundle of life with the LORD your God; but the lives of your enemies the LORD shall throw out of a sling.

30 І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настано́вить тебе володарем над Ізраїлем,

30 And it shall come to pass, when the LORD shall have done to my lord according to all the good that he has spoken concerning you, and shall have appointed you ruler over Israel,

31 то це не буде тобі на спотика́ння та на споку́су серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!“

31 That this shall not be a grief to you, nor an offence in your heart, to shed blood without cause; and when the LORD shall have dealt well with you, then remember your handmaid.

32 І сказав Давид до Авіґа́їл: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!

32 And David said to Abigail, Blessed be the LORD God of Israel who sent you this day to meet me;

33 І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття́ крови, і щоб рука моя не відімстила за мене.

33 And blessed be your advice, and blessed be you, who have kept me this day from coming to shed blood, and spared my hands this day from shedding blood.

34 Але — живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ра́нку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!“

34 For indeed, as the LORD God of Israel lives, who has restrained me from hurting you, if you had not made haste and come to meet me, surely there would not have been left to Nabal by the morning any mature male.

35 І взяв Давид із руки її те, що вона прине́сла йому, а їй сказав: „Іди з миром до свого дому! Бачиш, — я послу́хався голосу твого, і простив тобі!“

35 So David received of her hands that which she had brought, and said to her, Go up in peace to your house; see, I have hearkened to your voice and have accepted your person.

36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття́ в його домі, немов прийняття́ царське́! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'я́ний. І вона не розповіла́ йому нічого, — ані малого, ані великого аж до світла ра́нку.

36 And Abigail came to Nabal; and, behold, he held a feast in his house, like the feast of a king; and Nabal's heart was merry within him, for he was very drunk; wherefore she told him nothing, less or more, until the morning.

37 І сталося, вранці, коли Навал ви́тверезився, то жінка його розповіла́ йому про цю справу. І завмерло йому серце в його сере́дині, і він став, як камінь.

37 But it came to pass in the morning, when he had shaken off the effects of wine, that his wife told him these things, and his heart died within him and he became paralyzed.

38 І сталося днів через десять, і вра́зив Господь Навала, і той помер.

38 And it came to pass about ten days after, the LORD smote Nabal and he died.

39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: „Благословенний Госпо́дь, що розсудив справу обра́зи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, — зло Навала звернув Господь на його го́лову!“ І Давид послав, і говорив про Авіґа́їл, щоб узяти її собі за жінку.

39 And when David heard that Nabal was dead, he said, Blessed be the LORD, who has pleaded the cause of my reproach from the hands of Nabal, and has kept his servant from evil; for the LORD has returned the wickedness of Nabal upon his own head. And David sent and communed with Abigail, to take her to him to wife.

40 І прийшли Давидові раби до Авіґа́їл на Карме́л, і промовляли до неї, говорячи: „Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку“.

40 And when the servants of David came to Abigail at Carmel, they spoke to her, saying, David has sent us to you, to take you to him to wife.

41 А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: „Ось твоя служни́ця готова стати невільницею, щоб мити но́ги рабів пана мого!“

41 And she arose and bowed herself on her face to the earth, and said, Behold, let your handmaid be a servant to wash the feet of the servants of my lord.

42 І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при нога́х її. І пішла вона за Давидовими посланця́ми, та й стала йому за жінку.

42 And Abigail hastened and arose, and rode upon an ass with five of her maidens who went after her; and she went with the messengers of David and became his wife.

43 А Ахіноам узяв Давид з Їзреелу, і вони оби́дві стали йому за жінок

43 David also took Ahinoam of Jezreel; and both of them became his wives.

44 А Саул віддав дочку́ свою Мелхо́лу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

44 But Saul had given Malchel his daughter, David's wife, to Phalti the son of Laish, who was of Gallim.