CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Єр. 34
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Єремiя

Розділ 34

1 Слово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоно́сор, цар вавилонський, і все ві́йсько його, і всі царства землі, панува́ння руки його, та всі наро́ди воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його, кажучи:

2 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звісти́ш йому: Так говорить Господь: Ось Я відда́м оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю́ його огнем.

3 А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схо́плений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти при́йдеш.

4 Але послухай Господнього слова, Седекіє, ца́рю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча́!

5 У мирі помреш ти; і як палили на по́гребі батька́м твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й „О пане“ будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь“.

6 І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова́ в Єрусалимі.

7 А ві́йсько вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма́ позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залиши́лися серед Юдиних міст містами тверди́нними.

8 Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був заповіта з усім наро́дом, що в Єрусалимі, щоб оголоси́ти їм волю,

9 щоб кожен відпустив раба свого, і кожен — свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не понево́лював свого брата юдея.

10 І послу́халися всі князі́ та ввесь наро́д, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен — свою невільницю, вільними, щоб більш не нево́лити їх. І вони послухалися, і повідпуска́ли.

11 Але пото́му вони зно́ву вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпуска́ли були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць.

12 І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи:

13 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, кажучи:

14 „З кінцем семи ро́ків відпустите кожен свого брата єврея, що буде про́даний тобі й послужить тобі шість ро́ків, і відпустиш його вільним від себе“. Та не слухалися Мене ваші батьки́, і не прихилили свого уха до цьо́го.

15 А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кли́калось Ім'я́ Моє.

16 Та ви зно́ву збезчестили Ім'я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями.

17 Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі!

18 І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надво́є теля та перейшли між його кавалками,

19 також князі́в Юди та князів Єрусалиму, е́внухів і священиків, та ввесь наро́д Кра́ю, що прохо́дили поміж кавалками цього теля́ти,

20 то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане па́дло їхнє стервом для птаства небесного та для зе́мної звірини...

21 А Седекію, царя Юдиного, та його князі́в віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку ві́йська вавилонського царя, що відходить від вас.

22 Ось Я накажу́, — говорить Господь, — і верну́ їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобу́дуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спусто́шення, — і не буде в них ме́шканця!“

Jeremiah

Chapter 34

1 THE word which came to Jeremiah from the LORD, when Nebuchadnezzar, king of Babylon, and all his army and all the kingdoms of the earth that were under his dominion and all the peoples who were fighting against Jerusalem and against all of its cities, saying,

2 Thus says the LORD, the God of Israel: Go and speak to Zedekiah king of Judah and tell him, Thus says the LORD: Behold, I will deliver this city into the hand of the king of Babylon and he shall burn it with fire;

3 And you shall not escape from his hand, but shall surely be seized and delivered into his hand, and your eyes shall see the eyes of the king of Babylon, and you shall speak with him mouth to mouth, and you shall go to Babylon.

4 Yet hear the word of the LORD, O Zedekiah king of Judah; thus says the LORD concerning you, You shall not die by the sword; but you shall die in peace;

5 And as they mourned over your fathers, the former kings who were before you, so shall they mourn over you; and they shall lament for you, saying, Ah lord! for I have spoken this word, says the LORD.

6 Then Jeremiah the prophet spoke all these words to Zedekiah king of Judah in Jerusalem

7 When the king of Babylon's army was fighting against Jerusalem and against all the cities of Judah that were left, against Lachish and against Azekah; for these were the only fortified cities that remained of the cities of Judah.

8 This is the word that came to Jeremiah from the LORD, after king Zedekiah had made a covenant with all the people that were in Jerusalem: Proclaim liberty to them;

9 That every man should set free his Hebrew manservant and maidservant, so that no man may enslave a Jew, his brother.

10 And all the princes and all the people obeyed, and took upon themselves to let every one his manservant and his maidservant go free, that they should not make them to serve them any more; so they let them go free.

11 But afterward they changed their minds, and caused to return both the male and female servants whom they had let go free, and brought them into subjection for servants and for handmaids.

12 Therefore the word of the LORD came to Jeremiah, saying,

13 Thus says the LORD, the God of Israel: I made a covenant with your fathers in the day that I brought them forth out of the land of Egypt, out of the house of bondage, saying,

14 At the end of seven years you shall set free every man his brother, a Hebrew, who has been sold to you; and when he has served you six years, you shall let him go free from you; but your fathers did not hearken to me nor incline their ear.

15 And you now had turned, and had done that which is right in my sight, in proclaiming liberty every man to his neighbor, and you had made a covenant before me in the house which is called by my name;

16 But then you turned again and profaned my name, and caused every man his servant and every man his handmaid, whom he had set at liberty at their pleasure, to return and to be brought again into subjection, to be to you for servants and for handmaids.

17 Therefore thus says the LORD, the God of Israel: You have not hearkened to me in proclaiming liberty every one to his neighbor; beg hold, I proclaim for you liberty to sword, to famine, and to pestilence, says the LORD; and I will make you a horror to all the kingdoms of the earth.

18 And I will deliver up the men who have transgressed my covenant, who have not confirmed the words of the covenant which they had made before me, when they cut the calf in two and passed between the parts thereof,

19 The princes of Judah and the princes of Jerusalem, the eunuchs and the priests and all the people of the land, who passed between the parts of the calf;

20 And I will deliver them into the hand of their enemies and into the hand of those who seek their lives; and their dead bodies shall be food for the fowls of the air and for the beasts of the earth.

21 And Zedekiah king of Judah and his princes I will deliver into the hand of their enemies and into the hand of those who seek their lives and into the hand of the king of Babylon's army, who are coming back against them.

22 Behold, I will command, says the LORD, and cause them to return to this city; and they shall fight against it and take it and burn it with fire; and I will make the cities of Judah a desolation without an inhabitant.

Єремiя

Розділ 34

Jeremiah

Chapter 34

1 Слово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоно́сор, цар вавилонський, і все ві́йсько його, і всі царства землі, панува́ння руки його, та всі наро́ди воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його, кажучи:

1 THE word which came to Jeremiah from the LORD, when Nebuchadnezzar, king of Babylon, and all his army and all the kingdoms of the earth that were under his dominion and all the peoples who were fighting against Jerusalem and against all of its cities, saying,

2 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звісти́ш йому: Так говорить Господь: Ось Я відда́м оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю́ його огнем.

2 Thus says the LORD, the God of Israel: Go and speak to Zedekiah king of Judah and tell him, Thus says the LORD: Behold, I will deliver this city into the hand of the king of Babylon and he shall burn it with fire;

3 А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схо́плений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти при́йдеш.

3 And you shall not escape from his hand, but shall surely be seized and delivered into his hand, and your eyes shall see the eyes of the king of Babylon, and you shall speak with him mouth to mouth, and you shall go to Babylon.

4 Але послухай Господнього слова, Седекіє, ца́рю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча́!

4 Yet hear the word of the LORD, O Zedekiah king of Judah; thus says the LORD concerning you, You shall not die by the sword; but you shall die in peace;

5 У мирі помреш ти; і як палили на по́гребі батька́м твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й „О пане“ будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь“.

5 And as they mourned over your fathers, the former kings who were before you, so shall they mourn over you; and they shall lament for you, saying, Ah lord! for I have spoken this word, says the LORD.

6 І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова́ в Єрусалимі.

6 Then Jeremiah the prophet spoke all these words to Zedekiah king of Judah in Jerusalem

7 А ві́йсько вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма́ позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залиши́лися серед Юдиних міст містами тверди́нними.

7 When the king of Babylon's army was fighting against Jerusalem and against all the cities of Judah that were left, against Lachish and against Azekah; for these were the only fortified cities that remained of the cities of Judah.

8 Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був заповіта з усім наро́дом, що в Єрусалимі, щоб оголоси́ти їм волю,

8 This is the word that came to Jeremiah from the LORD, after king Zedekiah had made a covenant with all the people that were in Jerusalem: Proclaim liberty to them;

9 щоб кожен відпустив раба свого, і кожен — свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не понево́лював свого брата юдея.

9 That every man should set free his Hebrew manservant and maidservant, so that no man may enslave a Jew, his brother.

10 І послу́халися всі князі́ та ввесь наро́д, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен — свою невільницю, вільними, щоб більш не нево́лити їх. І вони послухалися, і повідпуска́ли.

10 And all the princes and all the people obeyed, and took upon themselves to let every one his manservant and his maidservant go free, that they should not make them to serve them any more; so they let them go free.

11 Але пото́му вони зно́ву вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпуска́ли були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць.

11 But afterward they changed their minds, and caused to return both the male and female servants whom they had let go free, and brought them into subjection for servants and for handmaids.

12 І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи:

12 Therefore the word of the LORD came to Jeremiah, saying,

13 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, кажучи:

13 Thus says the LORD, the God of Israel: I made a covenant with your fathers in the day that I brought them forth out of the land of Egypt, out of the house of bondage, saying,

14 „З кінцем семи ро́ків відпустите кожен свого брата єврея, що буде про́даний тобі й послужить тобі шість ро́ків, і відпустиш його вільним від себе“. Та не слухалися Мене ваші батьки́, і не прихилили свого уха до цьо́го.

14 At the end of seven years you shall set free every man his brother, a Hebrew, who has been sold to you; and when he has served you six years, you shall let him go free from you; but your fathers did not hearken to me nor incline their ear.

15 А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кли́калось Ім'я́ Моє.

15 And you now had turned, and had done that which is right in my sight, in proclaiming liberty every man to his neighbor, and you had made a covenant before me in the house which is called by my name;

16 Та ви зно́ву збезчестили Ім'я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями.

16 But then you turned again and profaned my name, and caused every man his servant and every man his handmaid, whom he had set at liberty at their pleasure, to return and to be brought again into subjection, to be to you for servants and for handmaids.

17 Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі!

17 Therefore thus says the LORD, the God of Israel: You have not hearkened to me in proclaiming liberty every one to his neighbor; beg hold, I proclaim for you liberty to sword, to famine, and to pestilence, says the LORD; and I will make you a horror to all the kingdoms of the earth.

18 І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надво́є теля та перейшли між його кавалками,

18 And I will deliver up the men who have transgressed my covenant, who have not confirmed the words of the covenant which they had made before me, when they cut the calf in two and passed between the parts thereof,

19 також князі́в Юди та князів Єрусалиму, е́внухів і священиків, та ввесь наро́д Кра́ю, що прохо́дили поміж кавалками цього теля́ти,

19 The princes of Judah and the princes of Jerusalem, the eunuchs and the priests and all the people of the land, who passed between the parts of the calf;

20 то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане па́дло їхнє стервом для птаства небесного та для зе́мної звірини...

20 And I will deliver them into the hand of their enemies and into the hand of those who seek their lives; and their dead bodies shall be food for the fowls of the air and for the beasts of the earth.

21 А Седекію, царя Юдиного, та його князі́в віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку ві́йська вавилонського царя, що відходить від вас.

21 And Zedekiah king of Judah and his princes I will deliver into the hand of their enemies and into the hand of those who seek their lives and into the hand of the king of Babylon's army, who are coming back against them.

22 Ось Я накажу́, — говорить Господь, — і верну́ їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобу́дуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спусто́шення, — і не буде в них ме́шканця!“

22 Behold, I will command, says the LORD, and cause them to return to this city; and they shall fight against it and take it and burn it with fire; and I will make the cities of Judah a desolation without an inhabitant.