Вiд МаркаРозділ 6 |
|
1 |
|
2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? |
|
3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним. |
|
4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“. |
|
5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в. |
|
6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав. |
|
7 |
|
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес, |
|
9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“. |
|
10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти. |
|
11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“ |
|
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися. |
|
13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли. |
|
14 |
|
15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. |
|
16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“ |
|
17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею. |
|
18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“ |
|
19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. |
|
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́. |
|
21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні, |
|
22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“ |
|
23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“ |
|
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“. |
|
25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“ |
|
26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити. |
|
27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову. |
|
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері. |
|
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його. |
|
30 |
|
31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. |
|
32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного. |
|
33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили. |
|
34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати. |
|
35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня. |
|
36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“. |
|
37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“ |
|
38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“. |
|
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного. |
|
40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т. |
|
41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив. |
|
42 І всі їли й наїлися! |
|
43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. |
|
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка! |
|
45 |
|
46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру. |
|
47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі. |
|
48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути. |
|
49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати, |
|
50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“ |
|
51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі, |
|
52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе. |
|
53 |
|
54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його, |
|
55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є. |
|
56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений! |
MarkChapter 6 |
|
1 |
|
2 And |
|
3 Is |
|
4 But |
|
5 And |
|
6 And |
|
7 |
|
8 And |
|
9 |
|
10 And |
|
11 |
|
12 And |
|
13 And |
|
14 |
|
15 Others |
|
16 |
|
17 For |
|
18 For |
|
19 Therefore |
|
20 For |
|
21 And |
|
22 And |
|
23 And |
|
24 And |
|
25 And |
|
26 And |
|
27 And |
|
28 |
|
29 And |
|
30 |
|
31 And |
|
32 And |
|
33 And |
|
34 And |
|
35 And |
|
36 Send them away, |
|
37 |
|
38 |
|
39 And |
|
40 And |
|
41 And |
|
42 And |
|
43 And |
|
44 And |
|
45 |
|
46 And |
|
47 And |
|
48 And |
|
49 But |
|
50 For |
|
51 And |
|
52 |
|
53 |
|
54 And |
|
55 And ran through |
|
56 And |
Вiд МаркаРозділ 6 |
MarkChapter 6 |
|
1 |
1 |
|
2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? |
2 And |
|
3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним. |
3 Is |
|
4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“. |
4 But |
|
5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в. |
5 And |
|
6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав. |
6 And |
|
7 |
7 |
|
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес, |
8 And |
|
9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“. |
9 |
|
10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти. |
10 And |
|
11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“ |
11 |
|
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися. |
12 And |
|
13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли. |
13 And |
|
14 |
14 |
|
15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. |
15 Others |
|
16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“ |
16 |
|
17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею. |
17 For |
|
18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“ |
18 For |
|
19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. |
19 Therefore |
|
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́. |
20 For |
|
21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні, |
21 And |
|
22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“ |
22 And |
|
23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“ |
23 And |
|
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“. |
24 And |
|
25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“ |
25 And |
|
26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити. |
26 And |
|
27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову. |
27 And |
|
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері. |
28 |
|
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його. |
29 And |
|
30 |
30 |
|
31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. |
31 And |
|
32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного. |
32 And |
|
33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили. |
33 And |
|
34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати. |
34 And |
|
35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня. |
35 And |
|
36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“. |
36 Send them away, |
|
37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“ |
37 |
|
38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“. |
38 |
|
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного. |
39 And |
|
40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т. |
40 And |
|
41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив. |
41 And |
|
42 І всі їли й наїлися! |
42 And |
|
43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. |
43 And |
|
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка! |
44 And |
|
45 |
45 |
|
46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру. |
46 And |
|
47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі. |
47 And |
|
48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути. |
48 And |
|
49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати, |
49 But |
|
50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“ |
50 For |
|
51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі, |
51 And |
|
52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе. |
52 |
|
53 |
53 |
|
54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його, |
54 And |
|
55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є. |
55 And ran through |
|
56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений! |
56 And |