Плач ЄремiїРозділ 4 |
|
1 |
|
2 Кошто́вні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за гли́няний по́суд полі́чені, за чин рук ганча́рських! |
|
3 На́віть шакали витя́гують пе́рса, годують своїх молодя́т, а до́ня народу мого жорсто́ка, мов струсі в пустині: |
|
4 язик сосунця́ до його піднебі́ння від спра́ги прилип. Хліба жадають собі немовля́та, — й немає ніко́го, хто б їм відломи́в. |
|
5 Ті, що їли присма́ки, — на вулицях з голоду мліють; ті, що ви́плекані на пурпу́рі, — тепер смітники́ обійма́ють. |
|
6 І більшою стала вина доньки люду мого́ за про́гріх Содо́му, що був переве́рнений вмить, — і не торка́лися руки до нього. |
|
7 Її можновла́дці чистіші від снігу були́, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов пе́рли, їхній вигляд — сапфі́р, — |
|
8 а тепер їхній вигляд чорніший за са́жу, не розпізнаю́ть їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості́, зробилась сухою, як дерево. |
|
9 Забитим мечем стало ліпше, ніж повби́ваним голодом, що гинуть проко́лені, за браком плоді́в польови́х. |
|
10 Руки жінок милосе́рдних варили своїх діточо́к, які стали пожи́вою їм під час руйнува́ння дочки́ мого лю́ду. |
|
11 Закінчи́в Господь лю́тість Свою, вилив жар Свого гніву, — і запали́в на Сіоні огонь, і поже́р він осно́ви його́! |
|
12 Не вірили зе́мні царі та всі ме́шканці ці́лого світу, що вві́йде противник та ворог до брам Єрусалиму. |
|
13 Усе ста́лося це за провини пророків його́, за неправду свяще́нства його, що кров праведників серед нього лили́. |
|
14 По вулицях бродять, немов ті сліпці́, поплямо́вані кров'ю, так що люди не можуть діткну́тись до о́дягу їхнього. |
|
15 „Уступі́ться, нечисті!“ кричали до них, „уступі́ться, збо́чуйте, не дото́ркуйтеся!“ І повтікали вони й мандрува́ли, і казали між лю́дьми: „Ме́шкати в нас більш не бу́дуть!“ |
|
16 Господнє лице розпоро́шило їх, не ди́виться більше на них, — бо вони не зверта́ли уваги на обли́ччя священиків, до стари́х вони ласки не мали. |
|
17 Уже прогляділи ми очі свої, даре́мно чека́вши на поміч собі, — на варті своїй ми чекали наро́ду, який нас не спас. |
|
18 Чатують вони наші кро́ки, щоб ходи́ти не могли ми по пло́щах своїх. Кінець наш набли́зився, спо́внилися наші дні, бо прийшов нам кінець. |
|
19 Гноби́телі наші скоріші були за орлів піднебе́сних, — вони уганя́лись за нами по го́рах, на нас чатува́ли в пустині. |
|
20 Попав в ями живу́щий наш Дух, Господній пома́занець, що ми говорили про ньо́го: „Ми бу́демо жити в тіні́ його серед наро́дів“. |
|
21 Веселися та тішся, о до́чко Едому, що сидиш в краю Уц, — також над тобою пере́йде злий ке́ліх, уп'єшся й ого́лишся й ти! |
|
22 Скінчи́лася кара твоя, до́чко Сіону, — не буде Він більше тебе виганяти, — та твоє беззако́ння скарає Він, до́чко Едому, відкриє провини твої! |
耶利米哀歌第4章 |
|
1 金失其光、兼金變色、聖所之石、傾於逵衢兮、郇邑赤子、昔比兼金、今如瓦缶、寕不悲兮。 |
|
2 |
|
3 野犬猶哺其子、我民之婦、殘忍難堪、若曠野之鴕鳥兮、 |
|
4 哺乳之嬰、厥口甚渴、齦閉舌卷兮、孩提求餅、無人擘而予之兮。 |
|
5 素飫肥甘者、今亡於逵衢兮、昔衣絳袍、爲人提抱者、今偃於糞壤兮。 |
|
6 昔所多馬人蹈罪愆、忽致傾圮、非人使然兮、今我民犯罪遭刑、較彼尤甚兮。 |
|
7 昔彼顯宦、皜皜無比、若雪之白、若乳之潔、色若珊瑚、體若青玉兮。 |
|
8 今其容變黑、形消骨立、有若枯木、至彼巿廛、無人識之兮。 |
|
9 寕殞於刃、不願死於饑饉、土產已絶、日漸衰微兮。 |
|
10 維彼婦女、素懷矜恤、今民淪喪、烹子而食兮。 |
|
11 耶和華震怒、大發厥憤、重降其災、火焚郇邑、燬厥址基兮。 |
|
12 敵入耶路撒冷邑門兮、是事也列王億兆、素所不信兮。 |
|
13 先知祭司、蹈於罪愆、殺義人於邑中、故遭此事兮。 |
|
14 彼若瞽者、往來於巿、血染其衣、人不能捫兮。 |
|
15 人叱之曰、去之去之、遍體血污、手不可捫、旣流亡於異邦、異邦人曰、勿旅於此兮。 |
|
16 耶和華怒而散之、不復眷顧、祭司長老、失其尊崇兮。 |
|
17 郇民曰、我冀鄰邦、以手援予、引領徒勞、望眼欲穿兮。 |
|
18 敵襲予後、不敢行於巿廛、生命幾絶、末期伊邇兮。 |
|
19 追予之人、捷於飛鷹、襲予於山巔、設伏於曠野兮。 |
|
20 耶和華所沐以膏、我所賴以得生、至異邦中、望其庇蔭者、今陷於坎阱兮。 |
|
21 以東人居於烏士、毋庸喜樂、惟此苦杯、必爲爾飲、以致酩酊、裸爾身體兮。 |
|
22 郇邑之民、所犯罪愆、今已遭刑、不復被虜、惟彼以東、必彰其穢迹、降以重災兮。 |
Плач ЄремiїРозділ 4 |
耶利米哀歌第4章 |
|
1 |
1 金失其光、兼金變色、聖所之石、傾於逵衢兮、郇邑赤子、昔比兼金、今如瓦缶、寕不悲兮。 |
|
2 Кошто́вні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за гли́няний по́суд полі́чені, за чин рук ганча́рських! |
2 |
|
3 На́віть шакали витя́гують пе́рса, годують своїх молодя́т, а до́ня народу мого жорсто́ка, мов струсі в пустині: |
3 野犬猶哺其子、我民之婦、殘忍難堪、若曠野之鴕鳥兮、 |
|
4 язик сосунця́ до його піднебі́ння від спра́ги прилип. Хліба жадають собі немовля́та, — й немає ніко́го, хто б їм відломи́в. |
4 哺乳之嬰、厥口甚渴、齦閉舌卷兮、孩提求餅、無人擘而予之兮。 |
|
5 Ті, що їли присма́ки, — на вулицях з голоду мліють; ті, що ви́плекані на пурпу́рі, — тепер смітники́ обійма́ють. |
5 素飫肥甘者、今亡於逵衢兮、昔衣絳袍、爲人提抱者、今偃於糞壤兮。 |
|
6 І більшою стала вина доньки люду мого́ за про́гріх Содо́му, що був переве́рнений вмить, — і не торка́лися руки до нього. |
6 昔所多馬人蹈罪愆、忽致傾圮、非人使然兮、今我民犯罪遭刑、較彼尤甚兮。 |
|
7 Її можновла́дці чистіші від снігу були́, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов пе́рли, їхній вигляд — сапфі́р, — |
7 昔彼顯宦、皜皜無比、若雪之白、若乳之潔、色若珊瑚、體若青玉兮。 |
|
8 а тепер їхній вигляд чорніший за са́жу, не розпізнаю́ть їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості́, зробилась сухою, як дерево. |
8 今其容變黑、形消骨立、有若枯木、至彼巿廛、無人識之兮。 |
|
9 Забитим мечем стало ліпше, ніж повби́ваним голодом, що гинуть проко́лені, за браком плоді́в польови́х. |
9 寕殞於刃、不願死於饑饉、土產已絶、日漸衰微兮。 |
|
10 Руки жінок милосе́рдних варили своїх діточо́к, які стали пожи́вою їм під час руйнува́ння дочки́ мого лю́ду. |
10 維彼婦女、素懷矜恤、今民淪喪、烹子而食兮。 |
|
11 Закінчи́в Господь лю́тість Свою, вилив жар Свого гніву, — і запали́в на Сіоні огонь, і поже́р він осно́ви його́! |
11 耶和華震怒、大發厥憤、重降其災、火焚郇邑、燬厥址基兮。 |
|
12 Не вірили зе́мні царі та всі ме́шканці ці́лого світу, що вві́йде противник та ворог до брам Єрусалиму. |
12 敵入耶路撒冷邑門兮、是事也列王億兆、素所不信兮。 |
|
13 Усе ста́лося це за провини пророків його́, за неправду свяще́нства його, що кров праведників серед нього лили́. |
13 先知祭司、蹈於罪愆、殺義人於邑中、故遭此事兮。 |
|
14 По вулицях бродять, немов ті сліпці́, поплямо́вані кров'ю, так що люди не можуть діткну́тись до о́дягу їхнього. |
14 彼若瞽者、往來於巿、血染其衣、人不能捫兮。 |
|
15 „Уступі́ться, нечисті!“ кричали до них, „уступі́ться, збо́чуйте, не дото́ркуйтеся!“ І повтікали вони й мандрува́ли, і казали між лю́дьми: „Ме́шкати в нас більш не бу́дуть!“ |
15 人叱之曰、去之去之、遍體血污、手不可捫、旣流亡於異邦、異邦人曰、勿旅於此兮。 |
|
16 Господнє лице розпоро́шило їх, не ди́виться більше на них, — бо вони не зверта́ли уваги на обли́ччя священиків, до стари́х вони ласки не мали. |
16 耶和華怒而散之、不復眷顧、祭司長老、失其尊崇兮。 |
|
17 Уже прогляділи ми очі свої, даре́мно чека́вши на поміч собі, — на варті своїй ми чекали наро́ду, який нас не спас. |
17 郇民曰、我冀鄰邦、以手援予、引領徒勞、望眼欲穿兮。 |
|
18 Чатують вони наші кро́ки, щоб ходи́ти не могли ми по пло́щах своїх. Кінець наш набли́зився, спо́внилися наші дні, бо прийшов нам кінець. |
18 敵襲予後、不敢行於巿廛、生命幾絶、末期伊邇兮。 |
|
19 Гноби́телі наші скоріші були за орлів піднебе́сних, — вони уганя́лись за нами по го́рах, на нас чатува́ли в пустині. |
19 追予之人、捷於飛鷹、襲予於山巔、設伏於曠野兮。 |
|
20 Попав в ями живу́щий наш Дух, Господній пома́занець, що ми говорили про ньо́го: „Ми бу́демо жити в тіні́ його серед наро́дів“. |
20 耶和華所沐以膏、我所賴以得生、至異邦中、望其庇蔭者、今陷於坎阱兮。 |
|
21 Веселися та тішся, о до́чко Едому, що сидиш в краю Уц, — також над тобою пере́йде злий ке́ліх, уп'єшся й ого́лишся й ти! |
21 以東人居於烏士、毋庸喜樂、惟此苦杯、必爲爾飲、以致酩酊、裸爾身體兮。 |
|
22 Скінчи́лася кара твоя, до́чко Сіону, — не буде Він більше тебе виганяти, — та твоє беззако́ння скарає Він, до́чко Едому, відкриє провини твої! |
22 郇邑之民、所犯罪愆、今已遭刑、不復被虜、惟彼以東、必彰其穢迹、降以重災兮。 |