Вiд МаркаРозділ 4 |
1 |
2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав: |
3 |
4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували. |
5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́; |
6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло. |
7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́. |
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. |
9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ |
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу. |
11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах, |
12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“ |
13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! |
14 Сіяч сіє слово. |
15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. |
16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, |
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз. |
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово, |
19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. |
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. |
21 |
22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в. |
23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ |
24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам. |
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“. |
26 |
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к. |
28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі. |
29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“. |
30 |
31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння. |
32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“. |
33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. |
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. |
35 |
36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним. |
37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився! |
38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“ |
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала. |
40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“ |
41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“ |
馬可福音第4章 |
1 耶穌復于海濱教誨、衆就之、乃登舟浮海而坐、衆傍海立岸、 |
2 耶穌傳道、多端設譬教人、曰、 |
3 聽之哉、有播種者、出而播種、 |
4 播時、有遣道旁者、飛鳥至、盡食之、 |
5 有遣磽地者、其土淺薄、發萌雖速、然土不深、 |
6 故日出暴之、無根而槁、 |
7 有遣棘中者、棘起蔽之、而實不結、 |
8 有遣沃壤者、發而長、結實或三十倍、或六十倍、或百倍、 |
9 又曰、宜傾耳聽焉、〇 |
10 |
11 耶穌曰、上帝國之奧、與爾識之、惟於外人、則以譬言之、 |
12 故彼目視而不明、耳聞而不悟、不克遷改而得罪赦、 |
13 又曰、斯譬未達、安識衆譬、 |
14 播種者、播道也、 |
15 播于路旁者、猶人聽道、撒但卽至、將播于心者奪之、 |
16 播於磽地者、猶人聽道、卽喜受之、 |
17 惟內無根、則亦暫耳、及爲道而遇難窘逐、遂厭而棄之、 |
18 播於棘中者、猶人聽道、 |
19 而斯世之憧擾、貨財之迷惑、嗜欲之萌動、蔽其道而不實、 |
20 播於沃壤者、猶人聽道、受之而結實、有三十倍、六十倍、百倍焉、〇 |
21 |
22 未有微而不彰、藏而不露者、 |
23 宜傾耳聽焉、 |
24 又曰、慎所聽、爾度人若何、則見度亦如是、爾聽、必加賜爾也、 |
25 蓋有者將興之、無有者、幷其所有亦奪之、〇 |
26 |
27 夜寐夙興、種發且長、不知其所以然、 |
28 蓋地本生物、始而苗、繼而穗、后而成榖、 |
29 旣熟、用鐮、獲時至矣、〇 |
30 |
31 猶芥種播於地、爲世間百種之至微、 |
32 旣播卽發、大於諸蔬、生枝而長、飛鳥棲其蔭、〇 |
33 |
34 非譬不語、燕居時、悉與門徒解之、〇 |
35 |
36 耶穌在舟、門徒卽散衆、則與耶穌往、他舟同行、 |
37 颶風大起、浪激入舟、滿焉、 |
38 耶穌於舟尾枕而寢、門徒醒之曰、師、不顧我乎、亡矣、 |
39 耶穌起、斥風告海曰、默而靖、風遂止、大平息、 |
40 乃語門徒曰、奚恐懼若是、何不信乎、 |
41 衆甚駭、彼此相告曰、斯何人耶、風與海亦順之也、 |
Вiд МаркаРозділ 4 |
馬可福音第4章 |
1 |
1 耶穌復于海濱教誨、衆就之、乃登舟浮海而坐、衆傍海立岸、 |
2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав: |
2 耶穌傳道、多端設譬教人、曰、 |
3 |
3 聽之哉、有播種者、出而播種、 |
4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували. |
4 播時、有遣道旁者、飛鳥至、盡食之、 |
5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́; |
5 有遣磽地者、其土淺薄、發萌雖速、然土不深、 |
6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло. |
6 故日出暴之、無根而槁、 |
7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́. |
7 有遣棘中者、棘起蔽之、而實不結、 |
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. |
8 有遣沃壤者、發而長、結實或三十倍、或六十倍、或百倍、 |
9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ |
9 又曰、宜傾耳聽焉、〇 |
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу. |
10 |
11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах, |
11 耶穌曰、上帝國之奧、與爾識之、惟於外人、則以譬言之、 |
12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“ |
12 故彼目視而不明、耳聞而不悟、不克遷改而得罪赦、 |
13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! |
13 又曰、斯譬未達、安識衆譬、 |
14 Сіяч сіє слово. |
14 播種者、播道也、 |
15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. |
15 播于路旁者、猶人聽道、撒但卽至、將播于心者奪之、 |
16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, |
16 播於磽地者、猶人聽道、卽喜受之、 |
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз. |
17 惟內無根、則亦暫耳、及爲道而遇難窘逐、遂厭而棄之、 |
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово, |
18 播於棘中者、猶人聽道、 |
19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. |
19 而斯世之憧擾、貨財之迷惑、嗜欲之萌動、蔽其道而不實、 |
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. |
20 播於沃壤者、猶人聽道、受之而結實、有三十倍、六十倍、百倍焉、〇 |
21 |
21 |
22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в. |
22 未有微而不彰、藏而不露者、 |
23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ |
23 宜傾耳聽焉、 |
24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам. |
24 又曰、慎所聽、爾度人若何、則見度亦如是、爾聽、必加賜爾也、 |
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“. |
25 蓋有者將興之、無有者、幷其所有亦奪之、〇 |
26 |
26 |
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к. |
27 夜寐夙興、種發且長、不知其所以然、 |
28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі. |
28 蓋地本生物、始而苗、繼而穗、后而成榖、 |
29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“. |
29 旣熟、用鐮、獲時至矣、〇 |
30 |
30 |
31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння. |
31 猶芥種播於地、爲世間百種之至微、 |
32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“. |
32 旣播卽發、大於諸蔬、生枝而長、飛鳥棲其蔭、〇 |
33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. |
33 |
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. |
34 非譬不語、燕居時、悉與門徒解之、〇 |
35 |
35 |
36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним. |
36 耶穌在舟、門徒卽散衆、則與耶穌往、他舟同行、 |
37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився! |
37 颶風大起、浪激入舟、滿焉、 |
38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“ |
38 耶穌於舟尾枕而寢、門徒醒之曰、師、不顧我乎、亡矣、 |
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала. |
39 耶穌起、斥風告海曰、默而靖、風遂止、大平息、 |
40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“ |
40 乃語門徒曰、奚恐懼若是、何不信乎、 |
41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“ |
41 衆甚駭、彼此相告曰、斯何人耶、風與海亦順之也、 |