Евангелие от Марка

Глава 13

1 Когда Иисус выходил из храма, один из Его учеников сказал: «Учитель! Посмотри, какие огромные камни и замечательные здания!»

2 Иисус же ответил ему: «Ты видишь великолепные здания? Здесь камня на камне не останется, всё будет разрушено».

3 Позже, когда Он находился на Елеонской горе, напротив храма, Пётр, Иаков, Иоанн и Андрей спросили Его, находясь наедине с Ним:

4 «Скажи нам, когда это всё случится? Какое знамение будет о том, что это всё исполнится на самом деле?»

5 Тогда Иисус стал говорить им: «Берегитесь, чтобы никто не прельстил вас.

6 Многие будут являться под Моим именем, говоря: „Я — это Он”, и многих прельстят они.

7 Когда вы услышите о сражениях и до вас дойдут рассказы о новых войнах, не тревожьтесь, потому что это должно случиться, но это ещё не конец.

8 Так как народ поднимется против народа и царство — против царства. В различных местах будут землетрясения, и наступит голод. Это будет подобно родовым мукам.

9 Но будьте осторожны, так как преданы будете суду и будут вас бить в синагогах, и вы предстанете перед правителями и царями, чтобы свидетельствовать перед ними обо Мне.

10 Но прежде вы должны нести Благую Весть ко всем народам.

11 И когда бы ни схватили вас и ни повели в суд, не беспокойтесь заранее о том, что сказать, а говорите то, что дано вам будет в тот час, так как не вы будете говорить, а Дух Святой.

12 И брат предаст смерти брата, а отец — своих детей. Дети поднимутся против родителей и отдадут их на смерть.

13 Из-за Меня вас все будут ненавидеть. Но тот, кто выдержит до конца, спасётся.

14 Когда вы увидите „мерзость запустения”, царящую там, где ей не следует (читающий должен понимать, что это значит), тогда те, кто находятся в Иудее, должны бежать в горы.

15 И кто будет на крыше своего дома, не должен спускаться вниз и заходить в дом, чтобы взять что-либо оттуда,

16 а кто будет в поле, пусть не возвращается назад за своей одеждой.

17 Горе будет в те дни беременным и кормящим грудью.

18 Молитесь, чтобы не случилось это зимой.

19 Потому что те дни будут страшным бедствием, какого не случалось ещё со дня сотворения Богом мира и до сегодняшнего дня и после никогда больше не будет.

20 И если бы Господь не сократил те дни, то никто не спасся бы. Но Он сократил их ради избранных Своих.

21 И если кто-нибудь скажет вам: „Смотрите, вот Христос!” или: „Вот Он!” — то не верьте тому человеку,

22 потому что появятся лжехристы и лжепророки и будут являть вам знамения и чудеса, чтобы, если удастся, обмануть избранных.

23 Так что берегитесь, Я предупредил вас.

24 Но в те дни, после того, как случится беда: померкнет солнце, и луна не будет светить,

25 и звёзды будут падать с неба, и Силы Небесные поколеблются.

26 Тогда они увидят Сына Человеческого, идущего в облаках с великой силой и славой.

27 Он пошлёт вперёд Ангелов и соберёт Своих избранных с четырёх сторон света, от края земли до края неба.

28 Берите пример с фигового дерева: когда его ветви становятся мягкими и пускают листья, вы знаете, что лето уже близко.

29 Так и когда вы увидите, что это сбывается, знайте, что День уже близок, он у самых дверей.

30 Правду вам говорю, что живущее ныне поколение не уйдёт, прежде чем всё это произойдёт.

31 Небо и земля исчезнут, но слова Мои останутся.

32 Никто не знает того дня и часа: ни Ангелы на небесах, ни Сын, а лишь один Отец.

33 Берегитесь и будьте всегда готовы, так как вы не знаете, когда наступит это время!

34 Подобно тому как человек, отправляющийся в путешествие, поручает слугам присматривать за своим домом, назначив каждому своё дело, а привратнику приказав бодрствовать.

35 Итак, бодрствуйте, потому что вы не знаете, когда вернётся хозяин домой: вечером ли, в полночь ли или утром, когда взойдёт солнце.

36 Он может возвратиться внезапно, и, если вы всегда бодрствуете, он не застанет вас спящими.

37 И потому вот что Я говорю вам всем и каждому из вас: „Бодрствуйте!”»

Вiд Марка

Розділ 13

1 І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: „Подивися, Учителю — яке́ то каміння та що́ за будівлі!“

2 Ісус же до нього сказав: „Чи ти бачиш великі будинки оці? — Не зали́шиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!“

3 Коли ж Він сидів на Оливній горі, проти храму, питали Його насамоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій:

4 „Скажи нам, коли станеться це? І яка буде озна́ка, коли все те ви́конатись має?“

5 Ісус же почав промовляти до них: „Стережіться, щоб вас хто не звів.

6 Бо багато-хто при́йдуть в Ім'я́ Моє, кажучи: „Це Я“. І зведу́ть багатьо́х.

7 І як про ві́йни почуєте ви, і про воєнні чутки́, — не лякайтесь, бо статись належить тому́“. Та це ще не кінець.

8 „Бо повстане наро́д на наро́д, і царство на царство“, будуть землетруси місця́ми, буде голод. Це поча́ток терпінь породільних.

9 Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на сві́дчення їм.

10 Але перше Єва́нгелія мусить бути наро́дам усім проповідувана.

11 Коли ж видадуть вас і поведуть, — не турбуйтеся заздалегі́дь, що́ вам говорити, — а що́ дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий.

12 І видасть на смерть брата брат, а ба́тько — дитину. І „діти повстануть навпроти батьків“, — і їм смерть заподіють.

13 І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасе́ний!

14 Коли ж ви побачите ту „гидоту спусто́шення“, — що про неї звіщав пророк Даниїл, — що вона залягла́, де не слід, — хто читає, нехай розуміє, — тоді ті, хто в Юдеї, нехай в го́ри втікають.

15 І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого́.

16 І хто на полі, — хай назад не вертається взяти одежу свою.

17 Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми́, у ті дні!

18 Моліться ж, щоб не трапилося це зимою!

19 Будуть бо ті дні такою „скорбо́тою, що її не було з первопо́чину світу“, що його Бог створив, „аж досі“, і не буде.

20 І коли б Госпо́дь не вкоротив тих днів, — не спаслася б ніяка люди́на; але ради ви́браних, кого вибрав, укороти́в Він ті дні.

21 Тоді ж, як хто скаже до вас: „Ото, Христос тут“, „Ото там“, — не йміть віри.

22 Бо повстануть христи́ неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити озна́ки та чу́да, щоб спокуси́ти, як можна, і ви́браних.

23 Але ви стережіться! Я сказав вам усе напере́д.

24 Але за тих днів, по скорбо́ті отій, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла.

25 і зо́рі спада́тимуть з неба, і сили небесні пору́шаться.

26 І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах“ із великою поту́гою й славою.

27 І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його ви́браних „від вітрі́в чотирьо́х, від кра́ю землі до крайнеба“.

28 Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо.

29 Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, — під дверима.

30 Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться!

31 Небо й земля промину́ться, але не мину́ться слова́ Мої!

32 Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні анголи́ на небі, ні Син, — тільки Отець.

33 Уважайте, чува́йте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!

34 Як той чоловік, що від'їхав, і залиши́в свій дім, і дав рабам своїм вла́ду й кожному працю свою, а воротаре́ві звелів пильнувати.

35 Тож пильнуйте, — не знаєте бо, коли при́йде пан дому: уве́чорі, чи опі́вночі, чи як півні співатимуть, чи ра́нком.

36 Щоб вас не застав, що спите́, коли ве́рнеться він несподі́вано.

37 А що вам Я кажу́, те всім Я кажу́: Пильнуйте!“

Евангелие от Марка

Глава 13

Вiд Марка

Розділ 13

1 Когда Иисус выходил из храма, один из Его учеников сказал: «Учитель! Посмотри, какие огромные камни и замечательные здания!»

1 І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: „Подивися, Учителю — яке́ то каміння та що́ за будівлі!“

2 Иисус же ответил ему: «Ты видишь великолепные здания? Здесь камня на камне не останется, всё будет разрушено».

2 Ісус же до нього сказав: „Чи ти бачиш великі будинки оці? — Не зали́шиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!“

3 Позже, когда Он находился на Елеонской горе, напротив храма, Пётр, Иаков, Иоанн и Андрей спросили Его, находясь наедине с Ним:

3 Коли ж Він сидів на Оливній горі, проти храму, питали Його насамоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій:

4 «Скажи нам, когда это всё случится? Какое знамение будет о том, что это всё исполнится на самом деле?»

4 „Скажи нам, коли станеться це? І яка буде озна́ка, коли все те ви́конатись має?“

5 Тогда Иисус стал говорить им: «Берегитесь, чтобы никто не прельстил вас.

5 Ісус же почав промовляти до них: „Стережіться, щоб вас хто не звів.

6 Многие будут являться под Моим именем, говоря: „Я — это Он”, и многих прельстят они.

6 Бо багато-хто при́йдуть в Ім'я́ Моє, кажучи: „Це Я“. І зведу́ть багатьо́х.

7 Когда вы услышите о сражениях и до вас дойдут рассказы о новых войнах, не тревожьтесь, потому что это должно случиться, но это ещё не конец.

7 І як про ві́йни почуєте ви, і про воєнні чутки́, — не лякайтесь, бо статись належить тому́“. Та це ще не кінець.

8 Так как народ поднимется против народа и царство — против царства. В различных местах будут землетрясения, и наступит голод. Это будет подобно родовым мукам.

8 „Бо повстане наро́д на наро́д, і царство на царство“, будуть землетруси місця́ми, буде голод. Це поча́ток терпінь породільних.

9 Но будьте осторожны, так как преданы будете суду и будут вас бить в синагогах, и вы предстанете перед правителями и царями, чтобы свидетельствовать перед ними обо Мне.

9 Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на сві́дчення їм.

10 Но прежде вы должны нести Благую Весть ко всем народам.

10 Але перше Єва́нгелія мусить бути наро́дам усім проповідувана.

11 И когда бы ни схватили вас и ни повели в суд, не беспокойтесь заранее о том, что сказать, а говорите то, что дано вам будет в тот час, так как не вы будете говорить, а Дух Святой.

11 Коли ж видадуть вас і поведуть, — не турбуйтеся заздалегі́дь, що́ вам говорити, — а що́ дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий.

12 И брат предаст смерти брата, а отец — своих детей. Дети поднимутся против родителей и отдадут их на смерть.

12 І видасть на смерть брата брат, а ба́тько — дитину. І „діти повстануть навпроти батьків“, — і їм смерть заподіють.

13 Из-за Меня вас все будут ненавидеть. Но тот, кто выдержит до конца, спасётся.

13 І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасе́ний!

14 Когда вы увидите „мерзость запустения”, царящую там, где ей не следует (читающий должен понимать, что это значит), тогда те, кто находятся в Иудее, должны бежать в горы.

14 Коли ж ви побачите ту „гидоту спусто́шення“, — що про неї звіщав пророк Даниїл, — що вона залягла́, де не слід, — хто читає, нехай розуміє, — тоді ті, хто в Юдеї, нехай в го́ри втікають.

15 И кто будет на крыше своего дома, не должен спускаться вниз и заходить в дом, чтобы взять что-либо оттуда,

15 І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого́.

16 а кто будет в поле, пусть не возвращается назад за своей одеждой.

16 І хто на полі, — хай назад не вертається взяти одежу свою.

17 Горе будет в те дни беременным и кормящим грудью.

17 Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми́, у ті дні!

18 Молитесь, чтобы не случилось это зимой.

18 Моліться ж, щоб не трапилося це зимою!

19 Потому что те дни будут страшным бедствием, какого не случалось ещё со дня сотворения Богом мира и до сегодняшнего дня и после никогда больше не будет.

19 Будуть бо ті дні такою „скорбо́тою, що її не було з первопо́чину світу“, що його Бог створив, „аж досі“, і не буде.

20 И если бы Господь не сократил те дни, то никто не спасся бы. Но Он сократил их ради избранных Своих.

20 І коли б Госпо́дь не вкоротив тих днів, — не спаслася б ніяка люди́на; але ради ви́браних, кого вибрав, укороти́в Він ті дні.

21 И если кто-нибудь скажет вам: „Смотрите, вот Христос!” или: „Вот Он!” — то не верьте тому человеку,

21 Тоді ж, як хто скаже до вас: „Ото, Христос тут“, „Ото там“, — не йміть віри.

22 потому что появятся лжехристы и лжепророки и будут являть вам знамения и чудеса, чтобы, если удастся, обмануть избранных.

22 Бо повстануть христи́ неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити озна́ки та чу́да, щоб спокуси́ти, як можна, і ви́браних.

23 Так что берегитесь, Я предупредил вас.

23 Але ви стережіться! Я сказав вам усе напере́д.

24 Но в те дни, после того, как случится беда: померкнет солнце, и луна не будет светить,

24 Але за тих днів, по скорбо́ті отій, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла.

25 и звёзды будут падать с неба, и Силы Небесные поколеблются.

25 і зо́рі спада́тимуть з неба, і сили небесні пору́шаться.

26 Тогда они увидят Сына Человеческого, идущего в облаках с великой силой и славой.

26 І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах“ із великою поту́гою й славою.

27 Он пошлёт вперёд Ангелов и соберёт Своих избранных с четырёх сторон света, от края земли до края неба.

27 І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його ви́браних „від вітрі́в чотирьо́х, від кра́ю землі до крайнеба“.

28 Берите пример с фигового дерева: когда его ветви становятся мягкими и пускают листья, вы знаете, что лето уже близко.

28 Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо.

29 Так и когда вы увидите, что это сбывается, знайте, что День уже близок, он у самых дверей.

29 Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, — під дверима.

30 Правду вам говорю, что живущее ныне поколение не уйдёт, прежде чем всё это произойдёт.

30 Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться!

31 Небо и земля исчезнут, но слова Мои останутся.

31 Небо й земля промину́ться, але не мину́ться слова́ Мої!

32 Никто не знает того дня и часа: ни Ангелы на небесах, ни Сын, а лишь один Отец.

32 Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні анголи́ на небі, ні Син, — тільки Отець.

33 Берегитесь и будьте всегда готовы, так как вы не знаете, когда наступит это время!

33 Уважайте, чува́йте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!

34 Подобно тому как человек, отправляющийся в путешествие, поручает слугам присматривать за своим домом, назначив каждому своё дело, а привратнику приказав бодрствовать.

34 Як той чоловік, що від'їхав, і залиши́в свій дім, і дав рабам своїм вла́ду й кожному працю свою, а воротаре́ві звелів пильнувати.

35 Итак, бодрствуйте, потому что вы не знаете, когда вернётся хозяин домой: вечером ли, в полночь ли или утром, когда взойдёт солнце.

35 Тож пильнуйте, — не знаєте бо, коли при́йде пан дому: уве́чорі, чи опі́вночі, чи як півні співатимуть, чи ра́нком.

36 Он может возвратиться внезапно, и, если вы всегда бодрствуете, он не застанет вас спящими.

36 Щоб вас не застав, що спите́, коли ве́рнеться він несподі́вано.

37 И потому вот что Я говорю вам всем и каждому из вас: „Бодрствуйте!”»

37 А що вам Я кажу́, те всім Я кажу́: Пильнуйте!“