CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Евр. 9
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Послание к евреям

Глава 9

1 Итак и первый завет имел постановления о богослужении, и святилище принадлежащее к этому миру.

2 Ибо устроена была скиния первая, в которой были и светильник, и стол, и хлебы предложения: она называется «Святое».

3 А за второй завесой скиния, называемая «Святое Святых»,

4 имеющая золотой кадильный жертвенник и ковчег завета, обложенный со всех сторон золотом, и в нем сосуд золотой с манной, и жезл Аарона расцветший и скрижали завета,

5 а над ним херувимы славы, осеняющие очистилище, о чём не время говорить подробно.

6 При таком устройстве, в первую скинию постоянно входят священники, совершая служение,

7 но во вторую — один раз в год только первосвященник не без крови, которую он приносит за себя и за грехи неведения народа.

8 Этим Дух Святой показывает, что еще не открыт путь во святилище, пока существует первая скиния.

9 Она есть притча для настоящего времени, согласно которой приносятся дары и жертвы, не могущие сделать в совести совершенным воздающего служение Богу:

10 это только предписания, относящиеся к плоти, с яствами и питиями и различными омовениями, наложенные до времени исправления.

11 Христос же, придя, как Первосвященник будущих благ, чрез большую и совершеннейшую скинию, нерукотворенную, то есть не этого творения,

12 и не чрез кровь козлов и тельцов, но чрез собственную кровь, — вошел раз навсегда во святилище, приобретя вечное искупление.

13 Ибо, если кровь козлов и быков и пепел телицы окроплением осквернённых освящает к чистоте плоти, —

14 тем более кровь Христа, Который Духом вечным принес Себя непорочного Богу, очистит совесть нашу от мёртвых дел для служения Богу Живому.

15 И поэтому Он есть посредник Нового Завета, чтобы после смерти Его, бывшей для искупления от преступлений, сделанных при первом завете, призванные получили обещанное вечное наследие.

16 Ибо, где завещание, там необходимо установление смерти завещателя.

17 Завещание ведь действительно при наличии мёртвых, потому что оно никогда не имеет силы, пока жив завещатель.

18 Потому и первый завет не утверждён без крови.

19 И действительно, когда Моисей огласил по Закону каждую заповедь всему народу, он, взяв кровь тельцов и козлов с водою и шерстью багряной и иссопом, окропил, как самую книгу, так и весь народ,

20 говоря: это кровь завета, который заповедал вам Бог.

21 И окропил также кровью скинию и все сосуды богослужебные.

22 И по Закону почти всё освящается кровью, и без пролития крови не бывает прощения.

23 Потому необходимо, чтобы отображения того, что в небесах, очищались этими средствами, а само небесное — жертвами лучшими.

24 Ибо Христос вошел не в рукотворенное святилище, отображение истинного, но в самое небо, чтобы теперь предстать за нас пред лицом Божиим;

25 не для того, чтобы многократно приносить Себя, подобно как первосвященник входит ежегодно с кровью чужой:

26 иначе надлежало бы Ему многократно страдать от начала мира. Теперь же, в конце веков, Он явился один раз для устранения греха жертвою Своею.

27 И, как положено людям один раз умереть, а после этого — суд, —

28 так и Христос, будучи принесён один раз, чтобы подъять грехи многих, во второй раз явится не для очищения греха, а для ожидающих Его ко спасению.

До євреїв

Розділ 9

1 Мав же і перший заповіт постанови богослужби та земну святиню.

2 Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби.

3 А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“.

4 Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту.

5 А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.

6 При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові,

7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини.

8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.

9 Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить,

10 що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи.

11 Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення,

12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення.

13 Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла,

14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!

15 Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку.

16 Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,

17 заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітний.

18 Тому й перший заповіт освячений був не без крови:

19 Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,

20 проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“

21 Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю.

22 І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення.

23 Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами.

24 Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,

25 і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою,

26 бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.

27 І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд,

28 так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння.

Послание к евреям

Глава 9

До євреїв

Розділ 9

1 Итак и первый завет имел постановления о богослужении, и святилище принадлежащее к этому миру.

1 Мав же і перший заповіт постанови богослужби та земну святиню.

2 Ибо устроена была скиния первая, в которой были и светильник, и стол, и хлебы предложения: она называется «Святое».

2 Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби.

3 А за второй завесой скиния, называемая «Святое Святых»,

3 А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“.

4 имеющая золотой кадильный жертвенник и ковчег завета, обложенный со всех сторон золотом, и в нем сосуд золотой с манной, и жезл Аарона расцветший и скрижали завета,

4 Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту.

5 а над ним херувимы славы, осеняющие очистилище, о чём не время говорить подробно.

5 А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.

6 При таком устройстве, в первую скинию постоянно входят священники, совершая служение,

6 При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові,

7 но во вторую — один раз в год только первосвященник не без крови, которую он приносит за себя и за грехи неведения народа.

7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини.

8 Этим Дух Святой показывает, что еще не открыт путь во святилище, пока существует первая скиния.

8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.

9 Она есть притча для настоящего времени, согласно которой приносятся дары и жертвы, не могущие сделать в совести совершенным воздающего служение Богу:

9 Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить,

10 это только предписания, относящиеся к плоти, с яствами и питиями и различными омовениями, наложенные до времени исправления.

10 що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи.

11 Христос же, придя, как Первосвященник будущих благ, чрез большую и совершеннейшую скинию, нерукотворенную, то есть не этого творения,

11 Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення,

12 и не чрез кровь козлов и тельцов, но чрез собственную кровь, — вошел раз навсегда во святилище, приобретя вечное искупление.

12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення.

13 Ибо, если кровь козлов и быков и пепел телицы окроплением осквернённых освящает к чистоте плоти, —

13 Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла,

14 тем более кровь Христа, Который Духом вечным принес Себя непорочного Богу, очистит совесть нашу от мёртвых дел для служения Богу Живому.

14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!

15 И поэтому Он есть посредник Нового Завета, чтобы после смерти Его, бывшей для искупления от преступлений, сделанных при первом завете, призванные получили обещанное вечное наследие.

15 Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку.

16 Ибо, где завещание, там необходимо установление смерти завещателя.

16 Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,

17 Завещание ведь действительно при наличии мёртвых, потому что оно никогда не имеет силы, пока жив завещатель.

17 заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітний.

18 Потому и первый завет не утверждён без крови.

18 Тому й перший заповіт освячений був не без крови:

19 И действительно, когда Моисей огласил по Закону каждую заповедь всему народу, он, взяв кровь тельцов и козлов с водою и шерстью багряной и иссопом, окропил, как самую книгу, так и весь народ,

19 Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,

20 говоря: это кровь завета, который заповедал вам Бог.

20 проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“

21 И окропил также кровью скинию и все сосуды богослужебные.

21 Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю.

22 И по Закону почти всё освящается кровью, и без пролития крови не бывает прощения.

22 І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення.

23 Потому необходимо, чтобы отображения того, что в небесах, очищались этими средствами, а само небесное — жертвами лучшими.

23 Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами.

24 Ибо Христос вошел не в рукотворенное святилище, отображение истинного, но в самое небо, чтобы теперь предстать за нас пред лицом Божиим;

24 Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,

25 не для того, чтобы многократно приносить Себя, подобно как первосвященник входит ежегодно с кровью чужой:

25 і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою,

26 иначе надлежало бы Ему многократно страдать от начала мира. Теперь же, в конце веков, Он явился один раз для устранения греха жертвою Своею.

26 бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.

27 И, как положено людям один раз умереть, а после этого — суд, —

27 І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд,

28 так и Христос, будучи принесён один раз, чтобы подъять грехи многих, во второй раз явится не для очищения греха, а для ожидающих Его ко спасению.

28 так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння.