Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 10

1 Иса направился оттуда в Иудею и в земли за Иорданом. К Нему опять сходились толпы, и Он, как обычно, учил их.

2 К Нему подошли блюстители Закона и, чтобы поймать Его на слове, спросили: – Разрешено ли мужу разводиться с женой?

3 – А что вам повелел Муса? – спросил в ответ Иса.

4 Они ответили: – Муса разрешил давать жене разводное письмо и отпускать её.

5 – Это повеление дано вам из-за жестокости ваших сердец, – ответил Иса. –

6 А в начале творения Всевышний «сотворил их мужчиной и женщиной».

7 «Поэтому оставит человек отца и мать и соединится со своей женой,

8 и двое станут одной плотью». . Так что их уже не двое, они – одна плоть.

9 Итак, что Всевышний соединил, то человек не должен разделять.

10 Позже, в доме, ученики опять спросили Ису об этом.

11 Он ответил им так: – Каждый, кто разводится со своей женой и женится на другой, нарушает супружескую верность, изменяя первой жене.

12 И если жена разводится со своим мужем и выходит замуж за другого, то она также нарушает супружескую верность.

13 Некоторые люди приносили к Исе своих детей, чтобы Он прикоснулся к ним и благословил. Ученики же не подпускали их.

14 Но когда Иса это увидел, Он рассердился и сказал: – Пусть дети приходят ко Мне, не запрещайте им, потому что подобные им – подданные Царства Всевышнего!

15 Говорю вам истину: кто не примет Царство Всевышнего, как ребёнок, тот не войдёт в него.

16 И обняв детей, Он благословлял их, возлагая на них руки.

17 Когда Иса отправился дальше, к Нему подбежал один человек, пал перед Ним на колени и спросил: – Благой Учитель, что мне делать, чтобы наследовать вечную жизнь?

18 – Почему ты называешь Меня благим? – ответил Иса. – Никто не благ, кроме одного Всевышнего.

19 Ты знаешь повеления: «не убивай», «не нарушай супружескую верность», «не кради», «не лжесвидетельствуй», не обманывай, «почитай отца и мать»

20 – Учитель, – сказал он, – всё это я соблюдаю ещё с дней моей юности.

21 Иса, посмотрев на него, полюбил его и сказал: – Одного тебе не хватает. Пойди, продай то, что у тебя есть, и раздай деньги бедным, и тогда у тебя будет сокровище на небесах. Потом приходи и следуй за Мной.

22 Услышав это, человек помрачнел и ушёл опечаленный, потому что он владел большим имуществом.

23 Оглядевшись вокруг, Иса сказал ученикам: – Как трудно богатым войти в Царство Всевышнего!

24 Ученики были поражены такими словами, но Иса снова повторил им: – Дети, как трудно войти в Царство Всевышнего!

25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому войти в Царство Всевышнего.

26 Ученики в крайнем изумлении говорили друг другу: – Кто же тогда вообще может быть спасён? .

27 Иса посмотрел на них и сказал: – Человеку это невозможно, но только не Всевышнему, потому что всё возможно Всевышнему.

28 Тогда Петир сказал Ему: – Вот, мы всё оставили и пошли за Тобой.

29 Иса ответил: – Говорю вам истину: каждый, кто оставил дом, или братьев, или сестёр, или мать, или отца, или детей, или земли ради Меня и ради Радостной Вести,

30 получит в этой жизни, среди гонений, в сто раз больше и домов, и братьев, и сестёр, и матерей, и детей, и земель, а в будущем – жизнь вечную.

31 Однако многие из тех, кто в этом мире был возвышен, будут унижены, а многие униженные будут возвышены.

32 Они шли в Иерусалим. Иса шёл впереди встревоженных учеников, а за ними следовал испуганный народ. Снова отведя двенадцать в сторону, Иса стал рассказывать им о том, что с Ним будет.

33 – Вот, мы идём в Иерусалим, там главным священнослужителям и учителям Таурата выдадут Ниспосланного как Человек. Они приговорят Его к смерти и отдадут язычникам (римлянам).

34 Те будут над Ним глумиться, плевать в Него, бичевать и затем убьют. Но через три дня Он воскреснет.

35 К Исе подошли Якуб и Иохан, сыновья Завдая. – Учитель, – сказали они, – мы хотим, чтобы Ты сделал для нас то, о чём мы Тебя попросим.

36 – Что вы хотите, чтобы Я для вас сделал? – спросил Он их.

37 – Позволь нам сесть одному по правую, а другому по левую руку от Тебя, когда будешь прославлен как Царь, – сказали они.

38 – Вы не знаете, о чём просите, – сказал им Иса. – Можете ли вы выпить ту чашу страдания, которую Я пью, и пройти то «погружение», которое Я прохожу?

39 – Можем, – ответили они. Тогда Иса сказал им: – Пить чашу, которую Я пью, вы будете, и «погружение», которое Я прохожу, вы тоже пройдёте.

40 Но кому сидеть по правую или по левую руку от Меня решаю не Я, эти места принадлежат тем, кому они назначены.

41 Когда остальные десять учеников услышали это, они рассердились на Якуба и Иохана.

42 Иса подозвал их и сказал: – Вы знаете, что те, кого считают правителями этого мира, властвуют над своими народами, и владеет людьми их знать.

43 Но у вас пусть будет не так. Наоборот, кто хочет стать среди вас самым великим, должен быть вам слугой,

44 и кто хочет быть среди вас первым, должен быть рабом для всех.

45 Ведь и Ниспосланный как Человек пришёл не для того, чтобы Ему служили, но чтобы служить другим и отдать Свою жизнь как выкуп за многих.

46 Они пришли в Иерихон. Позже, когда Иса выходил из города вместе с учениками и большой толпой, у дороги сидел слепой нищий Бар-Тимай (то есть сын Тимая).

47 Услышав, что мимо проходит Иса из Назарета, он стал кричать: – Иса, Сын Давуда! . Сжалься надо мной!

48 Многие говорили ему, чтобы он замолчал, но Бар-Тимай кричал ещё громче: – Сын Давуда, сжалься надо мной!

49 Иса остановился и велел позвать его. – Смелей! – сказали тогда слепому. – Поднимайся, Он зовёт тебя!

50 Бар-Тимай сбросил с себя плащ, вскочил и подошёл к Исе.

51 – Что ты хочешь, чтобы Я сделал для тебя? – спросил Иса. – Учитель, я хочу видеть, – ответил он.

52 – Иди, – сказал ему Иса, – твоя вера исцелила тебя. Слепой сразу же обрёл зрение и пошёл по дороге за Исой.

Вiд Марка

Розділ 10

1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.

2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“

3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“

4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.

5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.

6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.

7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,

8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.

9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“

10 А вдома про це учні знов запитали Його.

11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.

12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.

13 Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.

14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!

15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.

16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.

17 І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“

18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.

19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.

20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.

21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.

22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!

23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“

24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!

25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“

26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“

27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“

28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,

30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя.

31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.

32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:

33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,

34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“

35 І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.

36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“

37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!

38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“

39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.

40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.

41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.

42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.

43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.

44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.

45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.

46 І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.

47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“

48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“.

50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.

51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“

52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 10

Вiд Марка

Розділ 10

1 Иса направился оттуда в Иудею и в земли за Иорданом. К Нему опять сходились толпы, и Он, как обычно, учил их.

1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.

2 К Нему подошли блюстители Закона и, чтобы поймать Его на слове, спросили: – Разрешено ли мужу разводиться с женой?

2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“

3 – А что вам повелел Муса? – спросил в ответ Иса.

3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“

4 Они ответили: – Муса разрешил давать жене разводное письмо и отпускать её.

4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.

5 – Это повеление дано вам из-за жестокости ваших сердец, – ответил Иса. –

5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.

6 А в начале творения Всевышний «сотворил их мужчиной и женщиной».

6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.

7 «Поэтому оставит человек отца и мать и соединится со своей женой,

7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,

8 и двое станут одной плотью». . Так что их уже не двое, они – одна плоть.

8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.

9 Итак, что Всевышний соединил, то человек не должен разделять.

9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“

10 Позже, в доме, ученики опять спросили Ису об этом.

10 А вдома про це учні знов запитали Його.

11 Он ответил им так: – Каждый, кто разводится со своей женой и женится на другой, нарушает супружескую верность, изменяя первой жене.

11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.

12 И если жена разводится со своим мужем и выходит замуж за другого, то она также нарушает супружескую верность.

12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.

13 Некоторые люди приносили к Исе своих детей, чтобы Он прикоснулся к ним и благословил. Ученики же не подпускали их.

13 Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.

14 Но когда Иса это увидел, Он рассердился и сказал: – Пусть дети приходят ко Мне, не запрещайте им, потому что подобные им – подданные Царства Всевышнего!

14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!

15 Говорю вам истину: кто не примет Царство Всевышнего, как ребёнок, тот не войдёт в него.

15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.

16 И обняв детей, Он благословлял их, возлагая на них руки.

16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.

17 Когда Иса отправился дальше, к Нему подбежал один человек, пал перед Ним на колени и спросил: – Благой Учитель, что мне делать, чтобы наследовать вечную жизнь?

17 І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“

18 – Почему ты называешь Меня благим? – ответил Иса. – Никто не благ, кроме одного Всевышнего.

18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.

19 Ты знаешь повеления: «не убивай», «не нарушай супружескую верность», «не кради», «не лжесвидетельствуй», не обманывай, «почитай отца и мать»

19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.

20 – Учитель, – сказал он, – всё это я соблюдаю ещё с дней моей юности.

20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.

21 Иса, посмотрев на него, полюбил его и сказал: – Одного тебе не хватает. Пойди, продай то, что у тебя есть, и раздай деньги бедным, и тогда у тебя будет сокровище на небесах. Потом приходи и следуй за Мной.

21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.

22 Услышав это, человек помрачнел и ушёл опечаленный, потому что он владел большим имуществом.

22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!

23 Оглядевшись вокруг, Иса сказал ученикам: – Как трудно богатым войти в Царство Всевышнего!

23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“

24 Ученики были поражены такими словами, но Иса снова повторил им: – Дети, как трудно войти в Царство Всевышнего!

24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!

25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому войти в Царство Всевышнего.

25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“

26 Ученики в крайнем изумлении говорили друг другу: – Кто же тогда вообще может быть спасён? .

26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“

27 Иса посмотрел на них и сказал: – Человеку это невозможно, но только не Всевышнему, потому что всё возможно Всевышнему.

27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“

28 Тогда Петир сказал Ему: – Вот, мы всё оставили и пошли за Тобой.

28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 Иса ответил: – Говорю вам истину: каждый, кто оставил дом, или братьев, или сестёр, или мать, или отца, или детей, или земли ради Меня и ради Радостной Вести,

29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,

30 получит в этой жизни, среди гонений, в сто раз больше и домов, и братьев, и сестёр, и матерей, и детей, и земель, а в будущем – жизнь вечную.

30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя.

31 Однако многие из тех, кто в этом мире был возвышен, будут унижены, а многие униженные будут возвышены.

31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.

32 Они шли в Иерусалим. Иса шёл впереди встревоженных учеников, а за ними следовал испуганный народ. Снова отведя двенадцать в сторону, Иса стал рассказывать им о том, что с Ним будет.

32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:

33 – Вот, мы идём в Иерусалим, там главным священнослужителям и учителям Таурата выдадут Ниспосланного как Человек. Они приговорят Его к смерти и отдадут язычникам (римлянам).

33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,

34 Те будут над Ним глумиться, плевать в Него, бичевать и затем убьют. Но через три дня Он воскреснет.

34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“

35 К Исе подошли Якуб и Иохан, сыновья Завдая. – Учитель, – сказали они, – мы хотим, чтобы Ты сделал для нас то, о чём мы Тебя попросим.

35 І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.

36 – Что вы хотите, чтобы Я для вас сделал? – спросил Он их.

36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“

37 – Позволь нам сесть одному по правую, а другому по левую руку от Тебя, когда будешь прославлен как Царь, – сказали они.

37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!

38 – Вы не знаете, о чём просите, – сказал им Иса. – Можете ли вы выпить ту чашу страдания, которую Я пью, и пройти то «погружение», которое Я прохожу?

38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“

39 – Можем, – ответили они. Тогда Иса сказал им: – Пить чашу, которую Я пью, вы будете, и «погружение», которое Я прохожу, вы тоже пройдёте.

39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.

40 Но кому сидеть по правую или по левую руку от Меня решаю не Я, эти места принадлежат тем, кому они назначены.

40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.

41 Когда остальные десять учеников услышали это, они рассердились на Якуба и Иохана.

41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.

42 Иса подозвал их и сказал: – Вы знаете, что те, кого считают правителями этого мира, властвуют над своими народами, и владеет людьми их знать.

42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.

43 Но у вас пусть будет не так. Наоборот, кто хочет стать среди вас самым великим, должен быть вам слугой,

43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.

44 и кто хочет быть среди вас первым, должен быть рабом для всех.

44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.

45 Ведь и Ниспосланный как Человек пришёл не для того, чтобы Ему служили, но чтобы служить другим и отдать Свою жизнь как выкуп за многих.

45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.

46 Они пришли в Иерихон. Позже, когда Иса выходил из города вместе с учениками и большой толпой, у дороги сидел слепой нищий Бар-Тимай (то есть сын Тимая).

46 І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.

47 Услышав, что мимо проходит Иса из Назарета, он стал кричать: – Иса, Сын Давуда! . Сжалься надо мной!

47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“

48 Многие говорили ему, чтобы он замолчал, но Бар-Тимай кричал ещё громче: – Сын Давуда, сжалься надо мной!

48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

49 Иса остановился и велел позвать его. – Смелей! – сказали тогда слепому. – Поднимайся, Он зовёт тебя!

49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“.

50 Бар-Тимай сбросил с себя плащ, вскочил и подошёл к Исе.

50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.

51 – Что ты хочешь, чтобы Я сделал для тебя? – спросил Иса. – Учитель, я хочу видеть, – ответил он.

51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“

52 – Иди, – сказал ему Иса, – твоя вера исцелила тебя. Слепой сразу же обрёл зрение и пошёл по дороге за Исой.

52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою.