CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
4 Цар. 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Четвертая книга царств

Глава 22

1 Иосия взошел на престол в возрасте восьми лет, правил он в Иерусалиме тридцать один год. Имя его матери было Едида, дочь Адаи из Боцката.

2 Он творил то, что было праведно в глазах ГОСПОДА, и шел по пути праотца Давида, не отклоняясь ни вправо, ни влево.

3 В восемнадцатый год своего царствования царь Иосия отправил писца Шафана, сына Ацальи, внука Мешуллама, в Храм ГОСПОДЕНЬ с повелением:

4 «Иди к первосвященнику Хилкии и вели собрать всё серебро, принесенное в Храм ГОСПОДЕНЬ и собранное у народа привратниками, —

5 пусть передадут его подрядчикам, назначенным для Храма ГОСПОДНЕГО, а те пусть расплачиваются им с работниками, восстанавливающими Храм ГОСПОДЕНЬ:

6 плотниками, строителями, каменщиками, и пусть приобретают древесину и тесаный камень для ремонта Храма.

7 Не надо требовать у них отчета за то серебро, ведь они и прежде оправдывали доверие».

8 Первосвященник Хилкия сообщил писцу Шафану: «Я нашел в Храме ГОСПОДНЕМ свиток Закона!» — и передал свиток Шафану, чтобы тот прочел его.

9 Писец Шафан отправился к царю дать отчет: «Твои слуги переплавили серебро, какое нашлось в Храме, и передали подрядчикам, назначенным для Храма ГОСПОДНЕГО».

10 И еще писец Шафан сообщил царю, что священник Хилкия передал ему свиток. Шафан прочел его перед царем.

11 Выслушал царь слова Закона и разодрал на себе одежды.

12 Затем он повелел священнику Хилкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, сыну Михея, писцу Шафану и царскому слуге Асае:

13 «Идите и вопросите ГОСПОДА обо мне, о народе и обо всей Иудее: как понимать слова этой найденной книги? Ибо велик гнев ГОСПОДЕНЬ, возгорится он на нас за то, что не послушали наши праотцы слов этой книги, не исполняли всего написанного о нас!»

14 Священник Хилкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асая пошли к пророчице Хульде, жене Шаллума, сына Тиквы, внука Хархаса, хранителя одежд, что жила в Иерусалиме, в районе Мишне, и переговорили с ней.

15 Она отвечала им: «Вот что велит ГОСПОДЬ, Бог Израилев, передать тому, кто вас отправил ко мне.

16 Так говорит ГОСПОДЬ: „Я наведу бедствие на этот город и на его жителей — по словам, записанным в книге, которую прочел царь иудейский, —

17 за то, что они оставили Меня, совершают воскурения иным богам, гневят Меня всем, что бы ни делали. Пылает гнев Мой неугасимый, падет он на этот город!“

18 А царю иудейскому, пославшему вас вопросить ГОСПОДА, передайте, что говорит ГОСПОДЬ, Бог Израилев, о прочтенных ему словах:

19 „Я услышал тебя, потому что смягчилось сердце твое, ты склонился пред ГОСПОДОМ, узнав, что Я обещал этому городу и его жителям ужас и проклятья, ты разодрал свои одежды и рыдал предо Мной, — говорит ГОСПОДЬ. —

20 За это Я позволю тебе покоиться с праотцами, ты с миром сойдешь в могилу и не увидишь сам того бедствия, что Я наведу на этот город“». Всё это они и передали царю.

2-а царiв

Розділ 22

1 Йосі́я був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я́ його матері Єдида, дочка́ Адаї з Боцкату.

2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:

4 „Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелі́чить те срібло, що зне́сене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі́ поро́га.

5 І нехай дадуть його на руку викона́вцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушко́дження хра́му, —

6 тесляра́м, і будівни́чим, і муляра́м, щоб купувати дерево та те́сане каміння на направу хра́му.

7 Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що да́не на їхню руку, бо чесно вони роблять“.

8 І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі Книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.

9 І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: „Раби твої ви́сипали те срібло, що зна́йдене в домі, і дали́ його на руку виконавцям робо́ти, поставленим у Господньому домі“.

10 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав її перед царем.

11 І сталося, як цар почув слова Книги Зако́ну, то роздер свої шати...

12 І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царе́вому слузі, говорячи:

13 „Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї зна́йденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас“.

14 І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сто́рожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Ново́му Місті, — і говорили до неї.

15 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

16 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі слова́ тієї книги, що читав Юдин цар,

17 за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гніви́ти Мене всім ді́лом своїх рук. І розпали́вся Мій гнів на це місце, — і він не погасне!

18 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова́, які ти чув:

19 За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.

20 Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві.

Четвертая книга царств

Глава 22

2-а царiв

Розділ 22

1 Иосия взошел на престол в возрасте восьми лет, правил он в Иерусалиме тридцать один год. Имя его матери было Едида, дочь Адаи из Боцката.

1 Йосі́я був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я́ його матері Єдида, дочка́ Адаї з Боцкату.

2 Он творил то, что было праведно в глазах ГОСПОДА, и шел по пути праотца Давида, не отклоняясь ни вправо, ни влево.

2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

3 В восемнадцатый год своего царствования царь Иосия отправил писца Шафана, сына Ацальи, внука Мешуллама, в Храм ГОСПОДЕНЬ с повелением:

3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:

4 «Иди к первосвященнику Хилкии и вели собрать всё серебро, принесенное в Храм ГОСПОДЕНЬ и собранное у народа привратниками, —

4 „Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелі́чить те срібло, що зне́сене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі́ поро́га.

5 пусть передадут его подрядчикам, назначенным для Храма ГОСПОДНЕГО, а те пусть расплачиваются им с работниками, восстанавливающими Храм ГОСПОДЕНЬ:

5 І нехай дадуть його на руку викона́вцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушко́дження хра́му, —

6 плотниками, строителями, каменщиками, и пусть приобретают древесину и тесаный камень для ремонта Храма.

6 тесляра́м, і будівни́чим, і муляра́м, щоб купувати дерево та те́сане каміння на направу хра́му.

7 Не надо требовать у них отчета за то серебро, ведь они и прежде оправдывали доверие».

7 Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що да́не на їхню руку, бо чесно вони роблять“.

8 Первосвященник Хилкия сообщил писцу Шафану: «Я нашел в Храме ГОСПОДНЕМ свиток Закона!» — и передал свиток Шафану, чтобы тот прочел его.

8 І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі Книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.

9 Писец Шафан отправился к царю дать отчет: «Твои слуги переплавили серебро, какое нашлось в Храме, и передали подрядчикам, назначенным для Храма ГОСПОДНЕГО».

9 І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: „Раби твої ви́сипали те срібло, що зна́йдене в домі, і дали́ його на руку виконавцям робо́ти, поставленим у Господньому домі“.

10 И еще писец Шафан сообщил царю, что священник Хилкия передал ему свиток. Шафан прочел его перед царем.

10 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав її перед царем.

11 Выслушал царь слова Закона и разодрал на себе одежды.

11 І сталося, як цар почув слова Книги Зако́ну, то роздер свої шати...

12 Затем он повелел священнику Хилкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, сыну Михея, писцу Шафану и царскому слуге Асае:

12 І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царе́вому слузі, говорячи:

13 «Идите и вопросите ГОСПОДА обо мне, о народе и обо всей Иудее: как понимать слова этой найденной книги? Ибо велик гнев ГОСПОДЕНЬ, возгорится он на нас за то, что не послушали наши праотцы слов этой книги, не исполняли всего написанного о нас!»

13 „Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї зна́йденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас“.

14 Священник Хилкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асая пошли к пророчице Хульде, жене Шаллума, сына Тиквы, внука Хархаса, хранителя одежд, что жила в Иерусалиме, в районе Мишне, и переговорили с ней.

14 І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сто́рожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Ново́му Місті, — і говорили до неї.

15 Она отвечала им: «Вот что велит ГОСПОДЬ, Бог Израилев, передать тому, кто вас отправил ко мне.

15 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

16 Так говорит ГОСПОДЬ: „Я наведу бедствие на этот город и на его жителей — по словам, записанным в книге, которую прочел царь иудейский, —

16 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі слова́ тієї книги, що читав Юдин цар,

17 за то, что они оставили Меня, совершают воскурения иным богам, гневят Меня всем, что бы ни делали. Пылает гнев Мой неугасимый, падет он на этот город!“

17 за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гніви́ти Мене всім ді́лом своїх рук. І розпали́вся Мій гнів на це місце, — і він не погасне!

18 А царю иудейскому, пославшему вас вопросить ГОСПОДА, передайте, что говорит ГОСПОДЬ, Бог Израилев, о прочтенных ему словах:

18 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова́, які ти чув:

19 „Я услышал тебя, потому что смягчилось сердце твое, ты склонился пред ГОСПОДОМ, узнав, что Я обещал этому городу и его жителям ужас и проклятья, ты разодрал свои одежды и рыдал предо Мной, — говорит ГОСПОДЬ. —

19 За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.

20 За это Я позволю тебе покоиться с праотцами, ты с миром сойдешь в могилу и не увидишь сам того бедствия, что Я наведу на этот город“». Всё это они и передали царю.

20 Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві.